Торговці цінними паперами як суб'єкти фінансового ринку | MegaDOCs

Торговці цінними паперами як суб'єкти фінансового ринку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана»

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСОВІ РИНКИ

Спеціальність 8508/1-4 – “Фінанси і кредит”

Магістерська програма “Фінансовий ринок”

денна форма навчання, V курс

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

Cтудентки Пащенко Юлії Ігорівни

на тему: «Торговці цінними паперами як суб'єкти фінансового ринку»

Робота допущена до захисту в ДЕК,

протокол № від “___”_______2014 р.

Завідувач кафедри, к.е.н., проф.

______________М.А.Гапонюк

Науковий керівник:

к.е.н, доцент

___________________________

Б.С.Стеценко

Рецензент:

Генеральний директор

___________________________

С.Я.Янпольський

Київ – 2015 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1.Теоретичні основи діяльності торговців цінними паперами………...6

1.1.Торговці цінними паперами як учасники фінансового ринку………………………………………………………………………………6

1.2.Інформаційне забезпечення діяльності торговців цінними паперами…...14

1.3.Огляд наукових публікацій з питань діяльності торговців цінними паперами………………………………………………………………………….24

Розділ 2. Аналіз діяльності торговця цінними паперами на фінансовому ринку України……………………………………………………………………34

2.1Алгоритм дослідження діяльності торговців цінними паперами…………34

2.2.Огляд діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України…………………………………………………………………………...44

2.3.Аналіз діяльності з торгівлі цінними паперами компанії «ТАСК-БРОКЕР»…………………………………………………………………………59

Розділ 3.Шляхи розвитку діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку………………………………………………………………73

3.1.Зарубіжна практика діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку………………………………………………………………73

3.2.Напрямки розвитку компанії «ТАСК-БРОКЕР»…………………………..86

3.3.Шляхи удосконалення діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України…………………………………………………….93

Висновки………………………………………………………………………..102

Список використаних джерел…………………………………………………106

Додаток А……………………………………………………………………….113

Додаток Б………………………………………………………………………..114

Додаток В……………………………………………………………………….

Додаток Г……………………………………………………………………….

Додаток Д……………………………………………………………………….

Вступ

Актуальністю даної теми є те, що стратегічним завданням сучасної національної економічної політики є досягнення стійкого економічного зростання, що вимагає наявності адекватної фінансової системи, а також інтенсифікації процесу трансформації тимчасово вільних коштів населення і суб’єктів господарювання в інвестиції. Вирішувати це завдання дозволяє ринок цінних паперів, що є найефективнішим сегментом фінансового ринку. Суб’єкти, що здійснюють професійну торговельну діяльність на ринку цінних паперів, зокрема брокерську й дилерську, виступають найважливішими інфраструктурними елементами сучасного фондового ринку. На українському фондовому ринку нині працюють понад 700 організацій, що мають ліцензії торговців цінними паперами, проте рівень розвитку їх бізнесу все ще не дозволяє їм повною мірою вирішувати завдання організації ефективного функціонування фондового ринку, тому вони прагнуть знайти найбільш прийнятні способи організації своєї діяльності. У процесі організації свого бізнесу суб’єкти, що займаються торгівлею цінними паперами, брокерською і дилерською діяльністю, стикаються з рядом проблем, що вимагають спеціального вивчення.

Новітність досліджуваної проблеми: теоретичну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених – економістів, зокрема, П.Бороздіна, В.Торкановського, Ю.Лисенкова, О.Мозгового, В. Павлова, О.Мендула, А.Калини, О.Баули, С.Лапішко, В.Резнікова, А.Кологойди, В.Корнеєва, А.Попова, О.Горинської та інших. Дослідження теоретичних аспектів діяльності торговців цінними паперами вітчизняними та зарубіжними науковцями часто обмежувалося виділенням переважно якоїсь однієї проблеми, якої недостатньо для розуміння функціонування цього складного організму. Це зумовлює необхідність подальшого пошуку проблем та шляхів розвитку діяльності торговців цінними паперами.

Об'єктом дослідження є торгівці цінними паперами.

Предметом дослідження виступають економічні відносини торговців цінними паперами в ході їхньої діяльності на фінансовому ринку.

Мета роботи: висвітлити теоретичні основи діяльності торговців цінними паперами, проаналізувати практику їх роботи у зарубіжних країнах та на фінансовому ринку України та виявити можливі шляхи удосконалення функціонування торговців цінними паперами на вітчизняному ринку.

Завдання даної роботи полягає у тому щоб, по-перше, визначити сутність діяльності торговців цінними паперами, розглянути види діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку, висвітлити інформаційне забезпечення діяльності торговців цінними паперами, розглянути різні погляди науковців щодо торговців цінними паперами. По-друге, розробити алгоритм дослідження діяльності торговців цінними паперами, розглянути діяльність торговців цінними паперами на фінансовому ринку України, проаналізувати діяльність з торгівлі цінними паперами компанії «ТАСК-БРОКЕР». По-третє, розглянути зарубіжну практику діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку, виявити напрямки розвитку компанії «ТАСК-БРОКЕР» та розробити шляхи удосконалення діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України.

Методом даної роботи виступає аналіз фінансових та економічних показників на основі статистичних даних українського фондового ринку, американського та європейського ринків, а також компанії «ТАСК-БРОКЕР».

Практичне значення: одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій щодо вирішення проблем торговців цінними паперами в Україні. Крім цього, на прикладі торговця цінними паперами «ТАСК-БРОКЕР» більш детально проаналізована діяльність, розраховані показники, які свідчать про стан розвитку підприємства «ТАСК-БРОКЕР».

Використані інформаційні джерела: законодавчі та нормативні акти, які регламентують діяльність торговців цінними паперами; офіційні статистичні та звітні матеріали, рейтинги найбільших компаній Європи за результатами їх діяльності з торгівлі цінними паперами; аналітична інформація з наукових праць зарубіжних і вітчизняних авторів: монографій, статей у наукових збірниках.

Розділ 1

Теоретичні основи діяльності торговців цінними паперами

1.1. Торговці цінними паперами як учасники фінансового ринку

 Фінансовий посередник як суб’єкт грошового ринку. Грошовий ринок за характером зв’язку між кредиторами та позичальниками розділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор непрямого (опосередкованого) фінансування.У секторі непрямого фінансування поряд з кредиторами і позичальниками, які умовно можна назвати базовими суб’єктами ринку, з’являється третій — економічний посередник, який є самостійним і рівноправним суб’єктом грошового ринку. Подібно до базових суб’єктів він формує власні зобов’язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають інструментом торгівлі на грошовому ринку. Вказані суб’єкти називаються фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом. Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності. Особливість останньої полягає в тому, що брокери і дилери не створюють власних вимог і зобов’язань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери). Фінансові посередники діють на ринку зовсім по-іншому — від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов’язання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов’язаними з їх залученням. Так, страхова компанія, акумулюючи кошти своїх клієнтів, створює нове зобов’язання — страховий поліс, а розміщуючи ці кошти в банках чи цінних паперах, створює нову вимогу до позичальника.   Загальний вигляд взаємовідносин між базовими суб’єктами грошового ринку та фінансовими посередниками можна подати у такому вигляді (рис.1.1):

45339020320000

Рис.1.1 Загальна схема фінансового посередництва

Механізм фінансового посередництва недостатньо досліджений у сучасній українській та в колишній радянській літературі. Окремі суб’єкти грошового ринку і в теорії, і на практиці розглядаються, як правило, ізольовано один від одного, як непов’язані між собою структури, які функціонують у своїх замкнутих економічних сферах. Проте це не так.   Усі фінансові посередники функціонують на єдиному грошовому ринку, з одним і тим же об’єктом — вільними грошовими коштами, однаково відчутно впливають на кон’юнктуру цього ринку, можуть не тільки конкурувати між собою, а й взаємодіяти у вирішенні багатьох економічних та фінансових завдань. Тому дослідження фінансового посередництва як самостійного економічного явища має важливе теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умовах України, коли тільки формується грошовий ринок, його інфраструктура і механізм регулювання. Дуже важливо, щоб при вирішенні цих завдань ураховувалася не тільки видова специфіка окремих фінансових посередників, а й їх родова єдність і функціональна взаємозалежність на грошовому ринку.   Призначення фінансових посередників. Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього — у розвитку ринкової економіки. Їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб’єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб’єктів.   Звичайно, теоретично можна уявити ситуацію, коли економічні суб’єкти — кредитори і позичальники — будують свої взаємовідносини прямо, не звертаючись до посередників. Проте організація таких відносин була б для них і суспільства набагато дорожчою, уповільненою, високоризикованою і незручною.   Конкретні переваги фінансового посередництва виявляються у такому: 

1) можливості для кожного окремого кредитора оперативно розмістити вільні кошти в дохідні активи, а для позичальника — оперативно мобілізувати додаткові кошти, необхідні для вирішення виробничих чи споживчих завдань, і так само оперативно повернути їх на висхідні позиції. Для цього кредитору достатньо звернутися до будь-якого посередника і розмістити у нього свої кошти, поклавши їх ніби в загальний котел, а позичальнику достатньо звернутися туди ж і одержати їх у позичку, ніби взявши їх з цього котла. Шукати їм один одного зовсім не потрібно і навіть знати про існування один одного не обов’язково. Потрібний лише широкий розвиток мережі фінансових посередників; 

2) скороченні витрат базових суб’єктів грошового ринку на формування вільних коштів, розміщення їх у дохідні активи та запозичення додаткових коштів. Це зумовлюється такими чинниками: кредитору і позичальнику не потрібно багато часу та зусиль витрачати на пошуки один одного (на рекламу, створення інформаційних систем тощо); не потрібно здійснювати складні оцінно-аналітичні заходи щодо потенційного клієнта, щоб визначити його надійність, платоспроможність. Цей клопіт і витрати бере на себе фінансовий посередник; не треба мати справу з великою кількістю дрібних кредиторів чи позичальників, на підтримання контактів з якими потрібні значні кошти. Їх консолідованим представником на ринку є посередник, підтримання контактів з яким обійдеться значно дешевше.   Для забезпечення своєї діяльності фінансові посередники також витрачають значні кошти, і утримання цих посередників обходиться суспільству недешево. Проте завдяки великим обсягам виконуваних операцій, їх оптовому характеру, собівартість кожної окремої операції коштуватиме посередникам та суспільству значно дешевше, ніж якби вона виконувалась безпосередньо кредиторами та позичальниками; 

3) послабленні фінансових ризиків для базових суб’єктів грошового ринку, оскільки значна частина їх перекладається на посередників. Це стає можливим завдяки широкій диверсифікації посередницької діяльності, створенню спеціальних систем страхування та захисту від фінансових ризиків; 

4) збільшенні дохідності позичкових капіталів, особливо зосереджених у дрібних власників, завдяки зменшенню фінансових ризиків, скороченню витрат на здійснення фінансових операцій та відкриттю доступу до великого, високодохідного бізнесу. Це зумовлено тим, що посередники мають можливість сконцентрувати значну кількість невеликих заощаджень і спрямувати їх на фінансування великих, високодохідних операцій та проектів; 

5) можливості урізноманітнити відносини між кредиторами і позичальниками наданням додаткових послуг, які беруть на себе посередники. Це, зокрема, страхування кредитора від різних ризиків, задоволення потреб у пенсійному забезпеченні, забезпеченні житлом, набутті права власності й управління певними об’єктами тощо. Фінансові посередники спеціалізуються на наданні таких послуг, у зв’язку з чим формується широке коло їх окремих видів.   Оскільки базові суб’єкти грошового ринку переважно є суб’єктами реального сектору економіки (ділові підприємства та домашні господарства), то, створюючи для їх функціонування сприятливі умови, фінансові посередники позитивно впливають на кругооборот капіталу в процесі розширеного відтворення, розвиток виробництва, торгівлі, інших сфер економіки. Особливо важлива їх роль у переміщенні грошових заощаджень домашніх господарств в оборот ділових підприємств. Це зумовлено тим, що ці заощадження є найбільшим джерелом інвестицій в економіку, проте вони перебувають у величезної кількості власників, індивідуальні розміри їх невеликі, отже перерозподілити їх без посередників було б технічно неможливо.   Види фінансових посередників. Особливої уваги заслуговує класифікація фінансового посередництва. Щодо цього питання нема єдиної точки зору ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі. У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

- банки;- небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами чи парабанками.   В американській літературі фінансових посередників заведено поділяти на три групи:

- депозитні інституції;

- договірні ощадні інституції;

- інвестиційні посередники.   Такий різнобій у класифікації фінансового посередництва зумовлюється двома обставинами:

- відсутністю однозначного трактування самого поняття “банк”;

- відсутністю загальновизнаних критеріїв класифікації всіх посередників.   В європейському законодавстві банк трактується значно ширше, ніж в американському. Тому деякі з інституцій, які за європейським законодавством належать до спеціалізованих банків, наприклад інвестиційні банки, за американським законодавством не є такими і в літературі їх відносять до спеціалізованих небанківських інституцій (інвестиційних посередників).   Критерій договірності відносин з клієнтами теж є недостатньо чітким для класифікації, оскільки на договірних засадах працюють сьогодні, по суті, всі фінансові посередники. Більше того, виділення трьох груп посередників в американській літературі зроблено за трьома різними критеріями, що видається не досить коректним. Тому більш правомірним є класифікація всіх фінансових посередників за одним критерієм — участю їх у формуванні пропозиції грошей. За цим критерієм вони поділяються на:

- банки, які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей;

- небанківські фінансові посередники (фінансово-кредитні установи), які такої здатності не мають.

Для того, щоб зрозуміти економічну сутність торговців цінними паперами потрібно визначити, якими видами професійної діяльності вони можуть займатись, яке місце вони займають у інфраструктурі фінансового ринку та які функції виконують ці фінансові інститути.

Торговець цінними паперами — юридична особа, яка має відповідну ліцензію на здійснення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.

Торгівля цінними паперами — це здійснення угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на основі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність). Торгівлю цінними паперами та посередницьку діяльність з випуску цінних паперів (андерайтинг), а також діяльність з управління цінними паперами на фондовому ринку України здійснюють фінансові посередники — торговці цінними паперами.

Для того, щоб краще розуміти функції торговців цінними паперами розглянемо, яке місце посідають торговці цінними паперами в структурі фондового ринку.

До складу інфраструктури фінансового ринку входять інституціональні фінансові посередники, а також такі обслуговуючі (допоміжні) суб'єкти:

— посередницькі фінансові інститути — банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні та зовнішньоторговельні) та спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонди, кредитні спілки, ощадні інститути, ломбарди, лізингові, факторингові, трастові компанії та ін.);

— Національна депозитарна система, депозитарні установи, клірингові депозитарії;

— розрахунково-клірингові установи;

— інформаційно-аналітичні інститути, консультаційні центри;[3, с.230]

Торгівці цінними паперами відносяться до професійних учасників фондового ринку.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених законом, а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність, дилерську діяльність, андерайтинг, діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 500 тисяч гривень, брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків. [4, с.246]

Ліцензія на провадження андеррайтингу видається лише за умови наявності у торговця цінними паперами ліцензії на провадження дилерської діяльності.

Основні види професійної діяльності торгівця цінними паперами показано на рис.1.2.

Види професійної діяльності торгівця цінними паперами

Брокерська діяльність

Дилерська діяльність

Андерайтинг

Діяльність з управління цінними паперами

Рис.1.2. Схематичне зображення видів професійної діяльністі з торгівлі цінними паперами.

Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.

Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

Торговець цінними паперами, який провадить брокерську діяльність, може надавати своїм клієнтам консультації щодо купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу.

Андеррайтинг - укладення торговцем цінними паперами договорів щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання послуг, пов'язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом.

Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо розміщення цінних паперів цього емітента.

Андеррайтер відповідно до договору з емітентом може здійснювати:

1) Купівлю цінних паперів у емітента з подальшим їх перепродажем інвесторам.

2) Гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з подальшим перепродажем.

3) Продаж якомога більшої кількості цінних паперів, без зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами, іншими фінансовими інструментами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також отриманими у процесі управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами в інтересах установника управління або визначених ним третіх осіб.

Договір про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, може передбачати виникнення у торговця цінними паперами права довірчої власності на передані йому в управління цінні папери, інші фінансові інструменти і грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також виникнення права довірчої власності на грошові кошти, цінні папери, інші фінансові інструменти, отримані торговцем цінними паперами від управління цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. [1]

Торговець цінними паперами, який провадить діяльність з управління цінними паперами, може надавати консультації, пов'язані з обслуговуванням установника управління.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін.

Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.

Торговець цінними паперами зобов'язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення, договорами комісії та договорами про управління цінними паперами на найвигідніших для клієнта умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученням клієнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами договорів за власний рахунок разом з укладенням ним договорів за рахунок клієнта виконання договорів для клієнта є пріоритетним.

Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках, установлених законодавством, - також з Національним банком України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, що не пов'язані із здійсненням ним функцій управителя. 

Для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових коштів. 

Торговець цінними паперами вправі використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами. Договором про управління цінними паперами може бути передбачено розподіл між сторонами прибутку, отриманого торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта. 

Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати на обрану ним фондову біржу інформацію про всі вчинені ним правочини з цінними паперами в строки і порядку, що визначені правилами фондової біржі. 

Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:

1) Розміщення емітентом власних цінних паперів.

2) Викуп емітентом власних цінних паперів.

3) Проведення юридичними особами та фізичними особами підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних.

4)Провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі - продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами.

5) Внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

Шелудько В.М. розрізняє такі функції торговців цінними паперами:

1.Перерозподільна – у цій функції торговці цінними паперами здійснюють:

-   Перерозподіл коштів між галузями і сферами діяльності.

-   Переклад заощаджень з непродуктивної в продуктивну форму.

-  Фінансування державного бюджету на неінфляційній основі, тобто без випуску в обіг додаткових коштів.

2.Хеджувальна. Хеджування цінових і фінансових ризиків, що стало можливим завдяки появі класу похідних цінних паперів (зокрема, опціонів і фінансових ф'ючерсів).[5, с.384]

Найбільш впливовим чинником, який впливає на діяльність торговців цінними паперами є стан фондового ринку. В свою чергу він залежить від таких факторів, як:

1.Ліквідність.

2.Волатильність.

Ці 2 основні характеристики ринку залежать від таких кон'юнктурних факторів:

1) Загальноекономічні.

– Найважливішими є загальноекономічні фактори, які впливають на економіку в цілому. До них належить стан платіжного балансу, а діяльність валютних ринків всередині країни, валютна спекуляція, валютна політика країни, ступінь використання національної валюти в міжнародних розрахунках, прискорення або затримка міжнародних розрахунків, інфляція, безробіття та відсоткові ставки.

– Стан політики в країні (дуже важливий при прогнозування курсу валют фактор, який називається політичним).

Основними джерелами інформації, яка впливає на коливання курсів цінних паперів, є: макроекономічні новини; економічні доповіді; фінансові звіти окремих корпорацій тощо. [6, с.144; 7, с.422].

Макроекономічні новини відображають основні події, які впливають на економічний стан на національних та глобальних фінансових ринках. Вони мають великий ефект на коливання курсів цінних паперів.

Національний банк України також прямо встановлює облікову ставку – відсоткову ставку, яку сплачує банк, коли позичає кошти безпосередньо з Центрального банку. Як правило, облікова ставка є вищою, ніж міжбанківська відсоткова ставка.

Також на коливання курсів цінних паперів впливають звіти про стан зайнятості населення та рівень безробіття в країні. За ними слідкують надзвичайно уважно, але стан зайнятості і рівень безробіття їх досить важко передбачити.

2) Специфічні для певної промисловості.

До специфічних факторів фінансового ринку відносяться: доходи населення, витрати, заощадження та довіра до фінансових інститутів.

3) Специфічні для певної фірми.[8, с.85]

До факторів, які пов’язані із конкретною фірмою, належать фінансові звіти корпорацій, особливо звіт про прибутки. Цікавим є те, що оголошення фінансових здобутків компаній мають довгостроковий ефект на дохід від акцій.

Фактори впливу на ринок цінних паперів

Загальноекономічні

Специфічні для певної промисловості

Специфічні для певної фірми

Рис.1.3. Схематичне зображення чинників впливу на ринок цінних паперів

Оскільки ринок цінних паперів є складовою частиною фінансового ринку, то він відчуває на собі вплив інших складових не тільки останнього, а і суміжних ринків, іншими словами, якщо умови інвестування в інші ринки кращі, то й капітал рухається туди, і навпаки. Тобто на кон'юнктуру ринку цінних паперів мають вплив загальноекономічні фактори, ринок цінних паперів завжди конкурує з суміжними ринками, фірми на ринку цінних паперів конкурують між собою.

1.2. Інформаційне забезпечення діяльності торговців цінними паперами

Закони України дають правове підґрунтя для створення і функціонування професійних учасників фондового ринку, а саме торговців цінними паперами.

Нормативно-правовим забезпеченням діяльності з торгівлі цінними паперами в Україні є:

1.Закон України " Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

2.Закон України "Про цінні папери і фондову біржу ".

3.Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

4.Закон України "Про господарські товариства".

Нормативно-правові акти НКЦПФР з питань регулювання діяльності з торгівлі цінними паперами:

1.Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з торгівлі цінними паперами: Правила ( умови ) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу, управління цінними паперами.

2.Положення про розрахунок показників ліквідності, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку.

Обмін інформацією між торгівцями цінними паперами, НКЦПФР, Державною фіскальною службою України, НБУ та клієнтами забезпечується через такі форми доступу:

1.Офіційні сайти торговців цінними паперами.

2.Інформація на електронних носіях чи інформація в електронних повідомленнях (e-mail).

3. Офіційні повідомлення власних інформаційних служб.

4. Офіційні засоби масової інформації (друковані та електронні ЗМІ та

інші видання ).

5. Повідомлення безпосередньо зацікавленим особам, наприклад, клієнтам або їх представникам (усні, письмові, надані засобами зв’язку, це може бути смс повідомлення чи повідомлення електронною поштою ).

6. Архіви, які мають торгівці цінними паперами.

7. Повідомлення в інших друкованих та електронних засобах масової

інформації, а також у мережі інтернеті.

У інформаційній системі управління ринком цінних паперів та інвестицій беруть участь:

– Фондова біржа, яка забезпечує організацію торгів.

– Торговець цінними паперами, який займається купівлею/продажем цінних паперів на ринку задля одержання прибутку.

– Органи регулювання, які задають певні правила торгів на ринку, яких повинні дотримуватися його учасники, а саме НКЦПФР, антимонопольний комітет, Державна фіскальна служба України, державна служба фінансового моніторингу України, НБУ, державна служба статистики України, аудиторські компанії, саморегулівні організації, центральний депозитарій, розрахунковий центр.

– Учасники, які неопосередковано пов'язані з фінансовим ринком. До таких учасників можна віднести банківські установи, КУА, страхові компанії, рейтингові агентства, навчальні заклади України, ЗМІ.

–Потенційні клієнти.

–Існуючі клієнти.

Отримання інформації фондовою біржою потрібно для контролю за дотриманням торговцем-членом фондової біржі правил фондової біржі.

Торговці цінними паперами потребують фінансової інформації, по-перше, для визначення власної конкурентної позиції на ринку фінансових послуг, по-друге, для застосування неекономічних методів в конкурентній боротьбі.

НКЦПФР отримує інформацію від торговців цінними паперами для таких цілей:

1.Щоб встановити відповідність торговця ліцензійним умовам (для отримання ним ліцензії).

2.Щоб провести сертифікацію осіб, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку України.

3.Щоб вести контроль за дотриманням торговцем положень чинного законодавства.

4.Щоб отримувати регулярну (місячна, квартальна) і нерегулярну звітность.

5.Щоб отримувати інформацію про торговця для складання державного реєстру фінансових установ на фондовому ринку.[95]

Антимонопольний комітет має на меті отримати інформацію для встановлення відповідності діяльності торговця антимонопольному законодавству України.

Державний реєстратор отримує інформацію про торговця як юридичну особу для ведення державного реєстру юридичних осіб і ФОП.

Державна служба фінансового моніторингу України має на меті вести контроль за дотриманням торговцем Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму».

НБУ отримує інформацію для видачі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також з’ясування інформації про діяльність торговця з нерезидентами (звітність).

Державна служба статистики України отримує інформацію про торговця для складання статистичних даних різної тематики та отримує інформацію про торговця для ведення єдиного державного реєстру підприємств, організацій України.

Аудиторські компанії отримують інформаціїю про торговця як клієнта аудитора (складання аудиторського висновку).

Саморегулівні організації отримують інформацію для контролю за відповідністю діяльності торговця Правилам СРО та для регулярної і нерегулярної звітності торговця.

Центральний депозитарій має на меті одержати інформаціїю про торговця як про клієнта депозитарію (торговець, який має ліцензію депозитарної установи, підписує з центральним депозитарієм депозитарний договір).

Розрахунковий центр отримує інформацію про торговця як учасника клірингу, який відкриває у розрахунковому центрі власний кліринговий рахунок та клірингові субрахунки для своїх клієнтів.[9, с.164]

Учасники, які неопосередковано пов'язані з фінансовим ринком:

Банківські установи отримують 2 види інформації:

1.Про торговця як клієнта банку (платоспроможність, репутація тощо).

2. Про торговця як клієнта банку-депозитарної установи.

Компанії з управління активами одержують інформацію про торговця як учасника відносин між КУА та її інвесторами (торговець може приймати участь у процедурі вступу інвестора до ІСІ та викупу цінних паперів).

Страхові компанії отримують інформацію про торговця як потенційного та існуючого клієнта страховика (деякі ризики, що супроводжують діяльність торговця, можуть бути застраховані страховиком).

Рейтингові агентства одержують інформацію про торговця для складання рейтингів та рентингів .

Навчальні заклади України мають на меті одержати інформацію для навчання посадових осіб торговця для отриманням ними сертифікату НКЦПФР (стосується лише навчальних закладів, з якими НКЦПФР уклала договори про співробітництво щодо навчання фахівців з питань фондового ринку).

ЗМІ отримують інформацію про торговця для оприлюднення її широкому колу користувачів.

Потенційні клієнти обрають надійного постачальника послуг на фондовому ринку, який швидко, професійно та недорого виконає свою роботу на замовлення клієнта.

Існуючі клієнти збирають інформацію для того, щоб контролювати якість виконання торговцем обов’язків та його фінансову надійсність, крім цього існуючі клієнти хочуть ознайомлюватись з новаціями в діяльності торговця.

Основні користувачі інформацією про торговців цінними паперами та їх потреби наведені в Рис 1.4., який знаходиться в додатку А.

Якщо говорити про потоки інформації, то для початку розглянемо обмін інформації між торговцем цінними паперами та фондовою біржою.

Торговець цінними паперами надає фондовій біржі пакет документів на отримання членства та документи, пов’язані з членством на біржі. В свою чергу фондова біржа має такий зворотній інформаційний потік біржові звіти про проведені торговцем операції на біржі та інші документи, пов’язані з членством торговця на біржі.

Інша схема відбувається у НКЦПФР. Торговець цінними паперами надає пакет документів для отримання ліцензії НКЦПФР та заповнені форми регулярної і нерегулярної звітності. У відповідь торговець отримує ліцензії НКЦПФР та інформування про зміни в законодавстві, коли вони відбулись.

У Державної фіскальної служби України існує тільки односторонній потік, від торгівця цінними паперами до міністерства. Він передбачає наданя звітності про нарахування і сплату податків та інших обов’язкових платежів та звітності торговця як податкового агента.

Розглянемо систему обміну інформації між центральним депозитарієм та розрахунковим центром.Торговець цінними паперами надає депозитарію пакет документів для підписання депозитарного договору (якщо торговець-депозитарна установа) та розпорядження на списання/зарахування цінних паперів на рахунок. У відповідь депозитарна установа надає депозитарний договір та документи, пов’язані з обслуговуванням депозитарієм рахунку торговця - депозитарної установи (виписка про операції на рахунку та його стан).

Що стосується розрахункового центру, то від торговця до нього надходить пакет документів для відкриття поточного і клірингових рахунків та підписання договорів (інтернет-кліринг, інтернет-банкінг тощо) та пакет документів для відкриття субрахунків для своїх клієнтів. У свою чергу розрахунковий центр надає торговцю договори (інтернет-кліринг, інтернет-банкінг тощо) та виписки про операції на рахунку торговця/клієнта торговця та його стан.

Наступним суб'єктом, що приймає участь у обміні інформаційних потоків є Національний банк України. Якщо торговець цінними паперами хоче здійснювати діяльність з валютних операцій, він має отримати ліцензію у Національного банку. Для цього він подає пакет документів на отримання Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та регулярну звітність з цього приводу. Розглянувши ці документи Національний банк надає Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Обираючи аудиторську компанію для проведення аудиту, торговець цінними паперами надає фінансову звітність і отримує аудиторський висновок від аудиторської компанії.

Для того щоб відкрити рахунок торговець цінними паперами надає банку такі документи пакет документів для відкриття поточного і депозитного рахунку, отримання кредиту; документи, пов’язані з цим. Якщо торговець користується послугами банку як депозитної установи, то він надає ще пакет документів для відкриття рахунку в цінних паперах, документи, пов’язані з цим рахунком. Банк, який відкриває рахунок надає торговцю цінними паперами договір на відкриття банківських рахунків, та видачу кредиту; документи, пов’язані з цим. Якщо торговець подав документи для відкриття рахунку пов'язаного з цінними паперами, то ще договір на відкриття рахунку в цінних паперах, документи, пов’язані з цим рахунком.

Страхуючи фінансові ризики торговець цінними паперами надає страховику інформацію про існуючі ризики в діяльності та повідомлення про настання страхового випадку, якщо такий відбувся. Страхова компанія у відповідь надає договір страхування та страхове відшкодування, якщо страховий випадок відбувся.

Інформаційний зв'язок з потенційними клієнтами має тільки односторонній характер, від торговця до потенційного клієнта. Потенційний клієнт бачить у торговця перелік послуг, які надає торговець та перелік ліцензій, якими володіє торговець.

Інший випадок з існуючими клієнтами. Існуючі клієнти надають торговцю заповнену анкету та замовлення на виконання певної конкретної операції на ринку. В свою чергу вони отримують від торговця договори, що укладаються в процесі надання торговцем послуг клієнту та звітність, яку надає торговець перед клієнтом за проведені операції з його цінними паперами.[10]

Основні інформаційні потоки між торговцем цінними паперами та користувачами інформації про нього можна побачити в Рис.1.5.

Торговець цінними паперами

Фондова біржа

НБУ

Аудиторська компанія

НКЦПФР

Банківські установи

Страхова компанія

Існуючі

клієнти

Розрахунковий центр

Центральний депозитарій

Державна фіскальна службаУкраїниии

Потенційні клієнти

Рис.1.5. Схематичне зображення основних інформаційних потоків між торговцем цінними паперами та користувачами інформації

Проблемами формування інформаційних потоків між торговцем і користувачами інформацією є:

1.Можливі збої у роботі інтернет-зв’язку між торговцем та деякими його користувачами інформації. Через це виникає проблема:

– ненадсилання звітності до НКЦПФР, НБУ (у раз наявності генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій), податкову у визначені терміни;

припинення роботи в торговельному терміналі біржі. Виникає реальна загроза збитків для торговця, оскільки відсутність можливості слідкувати за торгами в режимі он-лайн позбавляє трейдера торговця виставляти вигідні котирування на ринку;

порушується процес переговорів торговця з контрагентами на позабіржовому ринку або біржовому ринку котирувань (зазвичай договір готується й узгоджується сторонами з використанням електронної пошти);

порушується процес функціонування системи інтернет-банкінгу та інтернет-клірингу, що наразі забезпечує роботу депозитарної системи;

порушується процес отримання інформації від біржі, що формується за результатами торговельного дня. А це, у свою чергу, зупиняє роботу відділу звітності торговця, в обов’язки якого входить обробка даних щодо роботи цього торговця на біржі. Несвоєчасність в отриманні відділом звітності такої інформації породжує ймовірність порушення порядку звітності торговця перед НКЦПФР;

– порушується процес надання торговцем своїм клієнтам послуги з інтернет-трейдингу тощо.

2.Недоліки програмного забезпечення, яке застосовується в роботі торговця і за допомогою якого відбувається інформаційний обмін між ним та іншими суб’єктами. Існує імовірність того, що програмний продукт (наприклад, програма звітності торговця перед НКЦПФР - «АФР-ТЦП») не буде вчасно оновлений відповідно до чинного законодавства фондового ринку (наприклад, не будуть введені в програму нові терміни чи види цінних паперів). У такому разі складена за допомогою цієї програми звітність не відповідатиме чинним вимогам НКЦПФР.

3.Відсутність практики застосування певних нормативно-правових документів, які регулюють діяльність торговця. Найсвіжішим прикладом цього є оновлення депозитарної системи України та відповідно законодавства, що її регулює. Процес переходу торговців зі старої депозитарної системи в нову (здача ліцензій зберігача та отримання ліцензій депозитарної установи, відкриття поточних/кореспондентських рахунків і клірингових рахунків/субрахунків у розрахунковому центрі, укладання депозитарних договорів з центральним депозитарієм тощо) не відбувся швидко. Ознайомлення торговців із новим законодавством супроводжувалося значною кількістю консультацій та роз’яснень з боку центрального депозитарію та розрахункового центру.

4.Наявність бюрократії у взаємодії торговця із суб’єктами ринку. Особливо вона проявляється у відносинах торговця з банками. Наприклад, не зважаючи на те, що згідно чинного законодавства ідентифікація клієнта/уповноваженої особи певної юридичної установи повинна здійснюватися лише один раз (вперше), банки потребуються подання від однієї тієї ж особи «Згоди на обробку персональних даних» у письмовому вигляді щоразу, коли вона звертається до банку з певного питання (наприклад, вносяться зміни в анкету вже існуючого рахунку цінних паперів, подаються документи про відкриття рахунку в цінних паперах для кількох клієнтів торговця). [11, с.36]

Якщо говорити про рівень транспарентності діяльності торговців цінними паперами в Україні, то слід сказати, що він є не досить високим. Це пояснюється наявністю суперечностей в законодавстві, що регулює дану сферу, відсутністю нормативного регулювання деяких існуючих на ринку аспектів (наприклад, немає законодавчого визначення інтернет-трейдингу), відсутністю якісних офіційних статистичних даних щодо діяльності торговців в Україні. На останньому факті пропонуємо зупинитися детальніше. По-перше, НКЦПФР у своїх звітах з 2010 р. перестала подавати дані щодо обсягів виконаних договорів у розрізі окремих видів діяльності з торгівлі цінними паперами. Це звужує можливості проведення розширеного аналізу окремих видів діяльності торговця та його діяльності в цілому. Щорічні значення таких показників доступні широкому загалу лише за період 2001-2009 рр. По-друге, не зважаючи на вже п'ятирічну практику застосування технології інтернет-трейдингу в Україні та роботі он-лайн брокерів, сьогодні не ведуться статистичні дослідження з даної тематики. Відкритою інформацією є лише кількість он-лайн брокерів на трьох основних фондових біржах: Українській біржі, ПФТС і Перспективі.[12]

3. Огляд наукових публікацій з питань діяльності торговців цінними паперами

Дослідженню питань з торгівлі цінними паперами приділило увагу багато вчених, але у кожного з них була своя точка зору щодо складу та функцій учасників фінансового ринку.

Суперечливі питання щодо складу та фукцій учасників фінансового ринку.

Суперечливим питанням в економічній теорії є поділ учасників ринку цінних паперів на групи. Орієнтуючись на ту чи іншу ознаку, можна щоразу мати нову класифікацію.

Наприклад, П.Ю. Бороздін пропонує поділяти учасників ринку цінних паперів на продавців і покупців цінних паперів. Колектив авторів під керівництвом В.С. Торкановського пропонує виділяти такі основні групи учасників ринку цінних паперів:

1) головні учасники;

2) інституціональні інвестори;

3) індивідуальні інвестори;

4) професіонали. [13, с.92]

Ю.М. Лисенков і Н.В.Фетюхіна виокремлюють чотири групи: інституційні учасники ринку цінних паперів (фондова біржа, інвестиційна компанія, депозитарій, інвестиційний фонд та ін.); посередники біржового та позабіржового обігу цінних паперів (брокер, дилер, маклер, спеціаліст); учасники вексельного обігу (векселедавець, векселеотримувач, кредитор); інші учасники ринку цінних паперів (акціонер, інвестор, емітент, гарант та ін.).[14, с. 212]

О.М. Мозговий зазначає, що „найбільш поширена (хоч і найменш оригінальна) класифікація учасників ринку цінних паперів поділяє їх на три групи: емітенти, тобто продавці цінних паперів (вони ж споживачі інвестиційного капіталу); інвестори, тобто покупці цінних паперів (вони ж вкладники грошових коштів і утримувачі цінних паперів); посередники, тобто особи та інституції, які надають ті чи нші послуги щодо здійснення фондових операцій емітентам та інвесторам”. В.І. Павлов, І.В. Кривов‘язюк всіх учасників ринку цінних паперів поділяють на індивідуальних учасників (інвестори, посередники, особи, що здійснюють професійну діяльність), інститути (емітенти, інвестори, посередники, професійні учасники, регулятори) та органи державно-правового регулювання.[15]

О.Г. Мендрул, І.А. Павленко залежно від місця, яке учасники займають на ринку цінних паперів, класифікують їх на споживачів (підприємства, органи влади); постачальників (домогосподарства, підприємства, інституціональні інвестори); торговців; суб‘єктів, що обслуговують ринок; органи, що регулюють діяльність учасників ринку (державні, недержавні)[17]. Суб'єкти ринку цінних паперів за Мендулом О. Г наведенні у схемі 6.

Суб'єкти ринку цінних паперів

Споживачі

Постачальники

Торговці ЦП

Суб'єкти, що обслуговують ринок

Органи, що регулюють діяльність учасників

Підприємства

Органи влади

Домогосподарства

Підприємства, у т.ч неприбуткові

Інституціональні інвестори

Державні

Недержавні

Рис.1.6. Схематичне зображення суб'єктів ринку цінних паперів [17].

Кожна з наведених класифікацій має свої переваги й недоліки, однак найбільш прийнятною є класифікація учасників ринку цінних паперів на основних та інфраструктурних залежно від виконуваних функцій. До першої групи входять емітенти, інвестори, інститути-регулятори і спеціальні державні органи регулювання ринку цінних паперів, а в другу – депозитарії, клірингово-розрахункові установи, трастові інститути, продавці ринкової інформації, спеціальні гарантійні фонди. Як основні, так і допоміжні (інфраструктурні) учасники виконують важливі функції забезпечення дієздатності та ефективності обігу цінних паперів на ринку. Основні функції складають базу ринкових взаємодій з цінними паперами, тоді як допоміжні функції пов‘язані із забезпеченням такої взаємодії, підвищенням її якості, оборотності та ефективності.

Мендрул О.Г. виділяє 7 функцій, які виконують торгівці цінними паперами:

1.Емісійна – організація випуску і розміщення цінних паперів.

2.Брокерська – здійснення угод з цінними паперами в ролі комісіонера чи довіреної особи.

3.Дилерська – здійснення угод з цінними паперами від власної особи і за свій кошт.

4.Представницька – представництво інтересів однієї зі сторін в угоді по цінних паперах.

5.Консалтингова – надання юридичних, економічних, технічних, навчальних та інших видів консультацій по цінних паперах.

6.Депозитарна – надання послуг щодо збереження, передачі, обліку цінних паперів.

7.Клірингова – здійснення операцій зі збирання, перевірки й підготовки документів щодо виконання угод по цінних паперах.

Основною ціллю торговців цінними паперами він називає отримання прибутку завдяки діяльності щодо надходження джерел небанківського фінансування щодо емітента, з одного боку, та небанківських фінансових інструментів для інвестора – з іншого.

На основі моделі В. Павлова та І. Кривов’язюка Баула О.В. удосконалив, побудовану модель та створив узагальнену модель ринку цінних паперів, як відкритої системи, яку наведено в рис.1.7 у додатку Б.

Ринок цінних паперів не може функціонувати незалежно (замкнуто) від інших ринків. Тому, розглядаючи його як відкриту систему слід, погодитись з думкою В.І.Павлова та І.В.Кривов‘язюка, що на формування і розвиток ринку цінних паперів та на напрямки діяльності державних органів та інститутів – регуляторів на ринку цінних паперів серйозно впливають національна економічна стратегія, стан світового фінансового ринку, ступінь інтегрованості у світовий ринок цінних паперів, на її вході знаходяться суспільні, та інституційні потреби, вимоги, інтереси, а на виході – ступінь їх задоволення.

Проте, В.І. Павлова та І.В. Кривов‘язюка у моделі національного ринку цінних паперів не враховано важливий механізм взаємодії інститутів (інвесторів, емітентів, посередників та держави) даного ринку. Саме інституційним механізмом взаємодії Баулою О.В. доповнено модель ринку цінних паперів.[16]

Центральними учасниками ринку цінних паперів є емітенти та інвестори. Перші здійснюють емісію цінних паперів, беруть на себе зобов‘язання та несуть відповідальність за їх випуск. Емітентами можуть бути окремі підприємства (здійснюють випуск облігацій, векселів), акціонерні товариства (акції, облігації), кредитно-фінансові установи (векселі), держава (облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), казначейські векселі), муніципальні органи (облігації) та інші юридичні особи. Інвестори (населення, комерційні банки і фонди, окремі підприємства чи товариства, підприємницькі структури, державні інститути і фонди) реалізують свої інтереси шляхом надання у користування фінансових ресурсів. Це може здійснюватися наданням емітентам позики або через придбання прав власності (взаємодіючи з емітентами безпосередньо чи через фінансових посередників). У першому випадку інвестори беруть на себе усі можливі фінансові ризики, а у другому – фінансові посередники (інвестиційні фонди та компанії, торговці цінними паперами, довірчі товариства, дилери, брокери, депозитарії), професійні учасники та інститути – регулятори (фондові біржі, саморегулівні організації) за певну комісійну винагороду приймають обґрунтовані інвестиційні рішення і зменшують ризик інвестування. Держава, в свою чергу, визначає, гарантує і захищає права та інтереси інвесторів, розробляє норми і правила діяльності емітентів та інфраструктурних учасників ринку цінних паперів, проводить їх реєстрацію, ліцензування та отримує регулярну інформацію про їх діяльність з метою розробки ефективної державної політики у сфері визначення пріоритетів розвитку ринку цінних паперів. Також держава як суб’єкт ринку отримує податки від доходів емітентів, інвесторів, професійних учасників і плату за реєстрацію та ліцензування діяльності. Залежно від ступеня ефективності та мобільності національного ринку цінних паперів значною мірою вирішуються економічні проблеми країни та її інтеграція у світові фінансові ринки. [18]

Дослідженню поняття фінансових посередників було присвячено ряд наукових праць вчених А.В. Калини, А.А. Кощєєва, В.В. Корнєєва та інших. У своїх праціях В.І. Павлов, І.В. Кривов'язюк та В.В. Колесник використовували поняття «посередники», Ю.Є. Петруня, С.В. Черкасова і Р.С. Сорока досліджували поняття торговця цінними паперами.

А. В. Калина, В. В. Корнєєв до фінансових посередників на ринку цінних паперів відносять торговців цінними паперами, інвестиційні фонди, банки, довірчі товариства(трасти), фондові біржі, страхові компанії. Фінансового посередка вони визначають як суб'єкта господарювання, який здійснює перерозподіл фінансових ресурсів шляхом проведення операцій з цінними паперами. Торговців цінними паперами А. В. Калина, В. В. Корнєєв бачать у такій структурі:

а ) підприємства, що здійснюють посередницьку діяльність з випуску та обігу

цінних паперів (комісійна (брокерська ) діяльність , комерційній діяльності

(дилерська) діяльність, інвестиційне консультування, управління портфелями цінних паперів , довірчі операції ).

б) банківські установи;

в) інвестиційні компанії.[19]

С.Я. Лапішко вважає, що усі посередники поділяються на 2 групи:

1.Торговці цінними паперами (банки, інвестиційні компанії, «чисті торговці»).

2.Інститути спільного інвестування , недержавні пенсійні фонди.[20]

Серед вимог до фінансових посередників на фондовому ринку України Резникова В. В., Кологойда А. В виділяють 5 груп:

1.Організаційно-установча. Торгівці цінними паперами належать до підгрупи «Обмеження вибору організаційно-правової форми»: торговці цінними паперами мають форму публічного акціонерного товариства.

2. Майнова. У цій групі Резникова В. В., Кологойда А. В за Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок » виділяють такі підгрупи.

а) «Встановлення мінімального розміру, порядку формування» – ( виключно грошовими коштами ) статутного капітал: дилерська діяльність - 500 тисяч гривень, брокерська діяльність – 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами – 7 мільйонів гривень.

б) «Обмеження участі в статутному капіталі іншого професійного учасника» - торговця ( 10 %).

в) «Наявність власного капіталу за даними фінансової звітності» – за рік у розмірі не менше мінімального розміру статутного капіталу для відповідного виду професійної ної діяльності.

г) «Наявність приміщення». Наявність приміщення відокремленого від приміщень інших юридичних осіб мінімальною площею не менше визначенийної ліцензійними умовами. Приміщення має бути обладнане сертифікованою охоронної, пожежною сигналізацією та відповідною охороною, сейфами для зберігання документів і грошових коштів, що залучаються керуючим майном.

3. Кваліфікаційна – персоніфікована. «Керівні посадові особи та фахівці» та «Вимоги щодо мінімального стажу роботи».

а) Керівні посадові особи та фахівці, в кількості, мінімально встановленому ліцензійними умовами мають бути сертифіковані за відповідною спеціалізацією.

б) Вимоги щодо мінімального стажу роботи на фондовому ринку керівника: торговця цінними паперами (крім банку) - не менше трьох років.

4. Інформаційна. «Розкриття регулярної та особливої ​​інформації», «Надання адміністративних даних торговцями» та «Здійснення фінансового моніторингу».

а) Розкриття регулярної та особливої ​​інформації як емітентом цінних паперів відповідно до стандартів Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO ).

б) Надання адміністративних даних торговцями, інформаційних даних про результати діяльності та розрахунок вартості чистих активів в НКЦПФР.

в) Здійснення фінансового моніторингу.

5. Облікова. Торговець, керуючий майном зобов'язаний вести внутрішній відокремлений облік цінних паперів , грошових коштів клієнтів та майна , що перебувають у власності торговця згідно з правилами НКЦПФР.[21]

На думку Попової А.В., до професійних учасників фондового ринку належать: торговці цінними паперами, компанії з управління активами, депозитарії, у т.ч. клірингові депозитарії та фондові біржі.

Попова А.В. вважає, що доцільною є класифікація професійних учасників фондового ринку за такими критеріями:

І.За характером професійної діяльності, яку здійснюють професійні учасники фондового ринку:

1.Фінансові посередники на фондовому ринку, а саме торгівці цінними паперами та компанії з управління активами.

2.Прямі учасники Національної депозитарної системи ( депозитарії, у т.ч. клірингові депозитарії).

3.Організаторів торгівлі – фондові біржі.

ІІ. За можливістю поєднувати свою професійну діяльність з іншими видами господарської діяльності професійних учасників фондового ринку:

1.Професійних учасників фондового ринку, які можуть здійснювати виключно свій вид професійної діяльності – всі професійні учасники фондового ринку не можуть здійснювати будь-який інший вид господарської діяльності, крім професійної діяльності на ринку цінних паперів.

2. Професійних учасників фондового ринку, які можуть поєднувати кілька видів професійної діяльності на ринку цінних паперів:

а) Торговціцінними паперами (крім банків) – це професійний учасник фондового ринку, для якого операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності, але торговець цінними паперами може отримати ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

б) Для компаній з управління активами діяльність з управління активами інституційних інвесторів становить виключний вид професійної діяльності на фондовому ринку і не може поєднуватись з іншими видами професійної діяльності, крім випадків ведення нею реєстру власників іменних цінних паперів ІСІ, передбачених законом.

в) Депозитарій – юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних паперів ( кліринговий депозитарій ).

г) Банки – юридична особа, яка може здійснювати діяльність з торгівлі цінними паперами ( дилерську діяльність, брокерську діяльність, діяльність з управління цінними паперами, андерайтинг), депозитарну діяльність зберігача цінних паперів, діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів ( крім діяльності з ведення власного реєстру власників цінних паперів ).

ІІІ. Залежно від мети одержання прибутку від здійснення професійної діяльності професійних учасників фондового ринку можна поділити на:

1.Професійних учасників ринку цінку цінних паперів, які здійснюють діяльність з метою одержання прибутку – торговці цінними паперами, компанії з управління активами, професійні адміністратори недержавних пенсійних фондів, депозитарії.

2.Професійних учасників ринку цінних паперів, які здійснюють діяльність без мети одержання прибутку – фондові біржі.[22, с.68]

А.В. Калина та А.А. Кощєєв під торговцями цінними паперами розуміють господарюючого суб'єкта, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом здійснення операцій з цінними паперами.

На думку В.В. Корнєєва, торговці цінними паперами – це спеціалізовані професійні оператори ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між постачальниками та споживачами фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами та реципієнтами коштів на основі дії принципу зв'язку в динаміці руху активів. Деякі автори визначають поняття торговці цінними паперами як юридичних осіб, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів.

В. М. Петров у своїй праці визначає торговця цінними паперами як юридичну або фізичну особу, яка знаходиться між іншими контрагентами комерційного процесу і виконує функції їх зведення між собою для обміну товарами, послугами та інформацією. З цього випливає, що назва групи «Торговці цінними паперами на фондовому ринку» зумовлена характером діяльності, що здійснюють професійні учасники фондового ринку. Вони перерозподіляють ресурси між постачальниками і споживачами фінансових послуг, а додавання словосполучення «фондовий ринок» зумовлено місцем здійснення професійної діяльності.

Друга група професійних учасників фондового ринку за В.М. Петровом отримала назву «Прямі учасники Національної депозитарної системи», оскільки вони складають структуру Національної депозитарної системи і є її прямими учасниками. Ці професійні учасники фондового ринку сладають інфраструктуру ринку цінних паперів – це «сукупність технологій, що використовуються на ринку для укладання та виконання угод, матеріалізована в різних технічних засобах, інститутах ( організаціях ), нормах і правилах». Такими інфраструктурними інститутами, які обслуговують інтереси учасників фондового ринку, є депозитарії.

Третя група має назву «Організатор торгівлі», бо фондова біржа здійснює такий вид професійної діяльності на фондовому ринку як діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку. Організатор торгівлі виділяється як професійний учасник фондового ринку.[23, с.180]

За Горинською О.Б. фінансові посередники складають одну з найбільших груп професійних учасників фондового ринку, до складу якої входять торговці цінними паперами та компанії з управління активами.

Торговець цінними паперами як професійний учасник фондового ринку– це суб'єкт господарювання – юридична особа, яка створюється у встановленому законом порядку у формі господарських товариств, здійснює діяльність з торгівлі цінними паперами на підставі ліцензії НКЦПФР і володіє спеціальною господарською правосуб'єктністю.

Діяльність з торгівлі цінними паперами – це вид професійної діяльності на фондовому ринку, що здійснюється торговцями цінними паперами, і включає брокерську діяльність, дилерську діяльність, андерайтинг та діяльність з управління цінними паперами [24, с.216].

Розділ 2

Аналіз діяльності торговця цінними паперами на фінансовому ринку України

2.1. Алгоритм дослідження діяльності торговців цінними паперами

В останні роки системний підхід набуває широкого використання при дослідженні соціально-економічних явищ та процесів. Використання принципів системного підходу дозволяє адекватно описати імовірнісний механізм формування статистичних закономірностей. При системному підході діяльність торговців цінними паперами на різних рівнях розглядають як об'єкт, що поєднує безліч взаємодіючих елементів у єдине ціле і являє собою систему. Залежно від мети дослідження система може бути представлена у вигляді елемента (чи підсистеми) деякої системи більш високого рівня – макросистеми. Так утворюється ієрархічна піраміда систем, що характеризують діяльність з торгівлі цінними паперами горизонтальними і вертикальними зв'язками.

Об'єктом статистичного дослідження діяльності з торгівлі цінними паперами виступають не окремі учасники, напрями та інструменти діяльності з торгівлі цінними паперами, а масові явища і процеси, що відбуваються на фінансовому ринку. Пізнавальний процес дозволяє сформулювати конкретні

економічні закони, які регулюють розвиток діяльності з торгівлі цінними паперами на всіх рівнях економіки як всередині країни, так і за її межами. Загальний ефект від діяльності з торгівлі цінними паперами залежить від економічної ефективності торгівлі цінними паперами різних суб’єктів, однак їх не можна розглядати як алгебраїчну суму індивідуальних ефектів учасників діяльності з торгівлі цінними паперами, що утворюють систему, оскільки такий комплекс являє собою складну систему, що має властивості, відмінні від властивостей окремих елементів.

Аби визначити ефективні напрями торгівлі цінними паперами, недостатньо оцінити результативність діяльності окремих суб’єктів або ефективність тих чи інших інструментів. Для цього необхідно навчитися визначати загальні результати торгівлі цінними паперами на різних рівнях на основі використання принципів системного підходу. Як відомо, система – це в значній мірі філософське поняття. Незалежно від предметної області, цим терміном називають сукупність елементів, що має дві важливі ознаки:

– зв'язки, що поєднують окремі елементи між собою і з зовнішнім середовищем;

– властивість або властивості, відмінні від властивостей окремих елементів сукупності. [25, с.96]

Систему, що складається з елементів різних типів і має різнорідні зв'язки, зазвичай називають складною. Сутність системного підходу полягає в тому, щоб розглядати об'єкт вивчення не як невідомий об'єкт, що характеризується тільки вхідними і вихідними параметрами, але й розкривати при цьому його внутрішню структуру. Це дозволяє врахувати всі важливі сторони і зв'язки досліджуваного об'єкта, процесу, явища.

Конкретизація цілей (проблем) дослідження діяльності з цінними паперами повинна базуватися на використанні системного підходу, що висуває відповідні вимоги до розглядання діяльності з торгівлі цінними паперами як системи, яка має свої елементи, функції, цілі і спрямована на вирішення конкретних проблем. Без чіткої структуризації сьогодні неможливо буде визначити можливості розв’язання цих проблем. Тому доцільно визначити діяльність з торгівлі цінними паперами як систему і надати чітке визначення її основним елементам.

При визначенні процесу торгівлі цінними паперами як системи будемо виходити з такого визначення поняття “система”. Система – це кінцева множина функціональних елементів і відносин між ними, що виділені з середовища у відповідності з метою в межах певного часового інтервалу [26, с.382].

Для визначення основних принципів дослідження діяльності з торгівлі цінними паперами необхідно провести їх типологізацію як систем, тобто включити до відповідного типу. Основний принцип типологізації систем – вибір категоріальних характеристик, за допомогою яких оцінюватимуться основні компоненти системи. Типи систем визначають на підставі таких критеріїв:

– за кількістю компонент (монокомпонентні і багатокомпонентні);

– за складом компонент (статичні та динамічні);

– за структурою компонент (прості і складні; детерміновані та імовірнісні (випадкові)).

Для дослідження діяльності з торгівлі цінними паперами їх необхідно класифікувати, а саме:

1. Визначити належність до відповідного типу системи.

2. Оцінити необхідну сукупність характеристик.

За кількістю компонент діяльність з торгівлі цінними паперами являє собою багатокомпонентну систему; за складом компонент це динамічна система, що розвивається; за структурою компонент – складна детермінована система з елементами випадковості.

Ці системи можна поділити на менш складні системи. Наприклад, торговіць цінними паперами, що здійснює діяльність – це моносистема, яка має ціль – отримання прибутку. Але з точки зору адміністративної структури – це полісистема.

Економічні системи, що включають фінансовий механізм, належать до класу надзвичайно складних імовірнісних систем. Джерелами їх імовірнісних властивостей є не тільки складність взаємозв'язків між численними параметрами і труднощі кількісного вимірювання деяких з них, але й істотність зовнішнього впливу.

Економічна система на будь-якому рівні ієрархії відкрита, незамкнена; її зв'язок із зовнішнім середовищем моделюється за допомогою кінцевого числа входів і виходів. На виході системи – цільові характеристики, на вході  – характеристики тих можливостей і засобів, що можуть бути використані для досягнення мети. Внутрішня організація системи (умови формування і використання фінансових ресурсів, способи реалізації програм з торгівлі цінними паперами) відповідає цільовим вимогам, висунутим до неї ззовні.

Отже, вирішення проблем статистичного дослідження процесу з торгівлі цінними паперами на різних рівнях вимагають конкретизації цілей дослідження торгівлі цінними паперами, які повинні базуватися на використанні системного підходу. У зв’язку з цим процес торгівлі цінними паперами розглядатиметься нами як система, що має свої елементи, функції, цілі і напрями розв’язання конкретних проблем. [27]

Розгляд процесу з торгівлі цінними паперами як системи обумовлює необхідність виділити основні завдання статистичного дослідження.

1. Організаційне забезпечення проведення одноразових та безперервних спостережень діяльності суб’єктів торгівлі цінними паперами.

2. Формування відповідної інформаційної бази для забезпечення вирішення першочергових проблем, пов’язаних з аналізом процесу торгівлі цінними паперами, тобто з діяльністю учасників, функціонуванням інструментів, напрямів і результатів діяльності з торгівлі цінними паперами, а також з контролем якості вихідної інформації як єдиного джерела для прийняття ефективних управлінських рішень з торгівлі цінними паперами.

3. Розроблення класифікацій для забезпечення системного порівняльного аналізу діяльності з торгівлі цінними паперами.

4. Визначення системи показників дослідження діяльності з торгівлі цінними паперами на різних рівнях.

5. Розроблення методик аналізу торгівлі цінними паперами та ефективності рішень з торгівлі цінними паперами, прогнозування розвитку діяльності з торгівлі цінними паперами, потрібних для оцінювання якісних та кількісних змін на фінансовому ринку.

6. Аналіз соціально-економічної ефективності діяльності з торгівлі цінними паперами в цілому. [28]

Аналіз діяльності з торгівлі цінними паперами передбачає попередню систематизацію показників про стан фінансової сфери і динаміку розвитку діяльності з торгівлі цінними паперами, що потребує розроблення багаторівневої цілісної системи показників. Вона має включати такі підсистеми:

1. Показники, що відображають діяльність суб’єктів процесу з торгівлі цінними паперами.

2. Показники, що характеризують інструменти (ресурси).

3. Показники, що відображають умови і напрями взаємодії учасників та інструментів (об’єкти і ринки).

Втім наявні статистичні показники для аналізу діяльності з торгівлі цінними паперами можна об’єднати у чотири групи:

1. Поточні показники, що характеризують діяльність суб’єктів і об’єктів торгівлі цінними паперами.

2. Показники, що відображають обсяги і структуру діяльності з торгівлі цінних паперів.

3. Показники, що характеризують рух цінних паперів.

4. Показники міждержавного руху капіталу, пов'язаного з торгівлею цінними паперами. [29]

Таким чином, проведення статистичного дослідження з діяльності з торгівлі цінними паперами повинно здійснюватися на принципах системного підходу, якій містить відповідні етапи:

Перший етап пов’язаний з необхідністю вивчення наявності відповідної інформаційної бази для проведення статистичного аналізу діяльності з торгівлі цінними паперами. Це дуже важливий етап статистичного дослідження. По-перше, він дозволяє проаналізувати інформаційне наповнювання побудованої системи показників. По-друге, у разі виникнення невідповідності між ними він дозволяє або відкоригувати систему показників таким чином, щоб вона відповідала наявному інформаційному забезпеченню, або, якщо інформаційне забезпечення недосконале, розробити систему заходів щодо вдосконалення інформаційного забезпечення, аби в подальшому забезпечити повноту проведення статистичного аналізу.

Другий етап насамперед пов’язаний з необхідністю розроблення нових оригінальних методик статистичного аналізу діяльності з торгівлі цінними паперами або з вдосконаленням чи адаптацією наявних методик у зв’язку зі значною динамічністю та мінливістю процессу з торгівлі цінними паперами.

На третьому етапі важливо визначитися з проблемою, яку необхідно дослідити, і сформульовати задачі статистичного дослідження. Формулювання задач статистичного дослідження процесу з торгівлі цінними паперами передбачає: окреслення кола проблем, які необхідно дослідити; конкретизацію цілей дослідження, відповідно до яких проводиться вивчення поставлених проблем, а також аналіз зовнішніх проявів системи в рамках досліджуваної проблеми.

На четвертому етапі важливим є дослідження складових визначеної проблеми. Інакше кажучи, необхідно на основі поставленої мети і визначеної функції вивчити структуру процесу з торгівлі цінними паперами з використанням дискриптивно-конструктивного підходу.

Аби мати можливість кількісно оцінити стан і проаналізувати якісні зміни системи, тобто описати досліджувану проблему, на п'ятому етапі треба побудувати систему показників, за допомогою якої можна проводити статистичний аналіз діяльності з торгівлі цінними паперами.[30; 38]

На сьогодні моніторинг – це один і видів безперервного спостереження за спеціально розробленою програмою спостереження із змінною періодичністю, яка залежить від динаміки явища, що спостерігається.

Як бачимо, моніторинг можна вважати специфічним засобом статистичного спостереження, який застосовують для поглибленого і всебічного вивчення явища в статиці і в динаміці з метою виявлення закономірностей і факторів, що визначають цю закономірність. На основі моніторингу здійснюють оперативне прогнозування. Тобто моніторингові дослідження сприяють прийняттю обґрунтованих управлінських рішень і дозволяють постійно спостерігати за станом соціально-економічних явищ і процесів, а також швидко реагувати на їх зміни.

На нашу думку, під моніторингом діяльності з торгівлі цінними паперами слід розуміти безперервне спостереження за станом фінансової сфери та факторами, що на неї впливають, з метою отримання її поточної оцінки та прогнозування на базі проведення всебічного статистичного аналізу. Таким чином, моніторинг процесу з торгівлі цінними паперами включає завдання контролю, аналізу і прогнозування, а також визначення факторів впливу на її ефективність з метою подальшого управління розвитком сфери з торгівлі цінними паперами.

Моніторинг діяльності з торгівлі цінними паперами за територіальною ознакою може бути локальним (охоплювати окремі території, ринки), регіональним (в межах великого регіону, або економічної території), національним (в межах однієї держави) і глобальним (якщо він охоплює сукупність країн або всі країни).

До основних задач моніторингу діяльності з торгівлі цінними паперами слід включити:

– визначення основних напрямів проведення дослідження діяльності з торгівлі цінними паперами;

– організацію і проведення статистичного спостереження;

– оцінювання поточного стану процессу з торгівлі цінними паперами;

– виявлення закономірностей розвитку процесів з торгівлі цінними паперами;

– прогнозування тенденцій розвитку сфери, пов'язану з торгівлею цінними паперами;

– публікацію результатів моніторингу діяльності з торгівлі цінними паперами. [31, с.105]

Абсолютні величини дозволяють оцінити масштаби діяльності з торгівлі цінними паперами, розміри діяльності з торгівлі цінними паперами. Недолік використання абсолютних величин при аналізі діяльності з торгівлі цінними паперами полягає у тому, що відповідні показники зазвичай мають вартісний вираз, що не дозволяє зробити об’єктивні висновки при проведенні

порівняльного аналізу в динаміці.[32, с.78]

Відносні величини покладено в основу просторових і динамічних порівнянь процесу з торгівлі цінними паперами та результатів діяльності з торгівлі цінними паперами, а також використовуються для аналізу структури, оцінки і порівняння інтенсивності процесу з торгівлі цінними паперами.

Побудова динамічних рядів дозволить дослідити основні тенденції діяльності з торгівлі цінними паперами, виявити вплив факторів на динаміку основних показників діяльності з торгівлі цінними паперами, здійснювати прогнозування процесу з торгівлі цінними паперами, а також виявити одно типові періоди процесу з торгівлі цінними паперами в Україні. [33]

Методи вивчення взаємозв’язків дозволять встановити зв’язки між окремими показниками діяльності з торгівлі цінними паперами, вивчити їх вплив на результати процесу з торгівлі цінними паперами в цілому і на основні макроекономічні показники, а також здійснювати моделювання діяльності з торгівлі цінними паперами на різних рівнях.

Таким чином, сукупність методів і процедур статистичного аналізу діяльності з торгівлі цінними паперами можна розбити на дві складові:

1. Традиційні статистичні методи.

2. Методи фінансової статистики.

Використовувати традиційні статистичні методи в аналізі діяльності з торгівлі цінними паперами можна за такими напрямами:

– проведення групування суб’єктів, об’єктів та інструментів діяльності з торгівлі цінними паперами з метою типологізації та визначення однорідних груп;

– розрахунок обсягів, розмірів та рівнів операцій з торгівлі цінними паперами;

– проведення територіальних та динамічних порівнянь;

– розрахунок середнього розміру, обсягу та рівня операцій з торгівлі цінними паперами;

– оцінювання рівня концентрації операцій з торгівлі цінними паперами;

– визначення інтенсивності діяльності з торгівлі цінними паперами;

– аналіз рівня ризику фінансових операцій з торгівлі цінними паперами;

– проведення факторного динамічного аналізу із застосуванням індексного методу;

– типологізація складових діяльності з торгівлі цінними паперами;

– вивчення взаємозв’язку між основними складовими діяльності з торгівлі цінними паперами;

– вивчення закономірностей розвитку процесу з торгівлі цінними паперами;

– проведення періодизації діяльності з торгівлі цінними паперами;

– моделювання процесу з торгівлі цінними паперами та факторів, що обумовлюють рівень його ефективності;

– прогнозування діяльності з торгівлі цінними паперами на різних рівнях [34, с. 48].

Методи фінансової статистики використовують для визначення:

– майбутньої вартості операції з торгівлі цінними паперами за умов використання різних відсотків;

– реальної вартості доходу з торгівлі цінними паперами за різних умов інвестування;

– майбутніх надходжень з торгівлі цінними паперами за умов їх розподілення в часі;

– чистого реального доходу з торгівлі цінними паперами за умов його розподілення в майбутньому;

– внутрішньої норми доходності при обґрунтуванні доцільності капіталовкладень;

– реальної доходності операцій з фінансовими інструментами і порівняння їх ефективності;

– еквівалентності між різними умовами діяльності з торгівлі цінними паперами. [35, с.108]

Для огляду діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України обрані такі статистичні показники, як абсолютний приріст, відносні показники порівняння, відносні величини динаміки та показники структури.

Абсолютний приріст – це показник, який характеризує, на скільки одиниць один рівень більше чи менше якогось попереднього рівня. Він обов`язково виражається в тих саме одиницях виміру, що й рівні ряду. Абсолютний приріст обчислюється шляхом віднімання від існуючого рівня ряду якогось попереднього або базисного рівня. Абсолютні прирости можуть мати знак плюс або мінус. Знак плюс підкреслює, що розмір явища зріс і в дійсності явище мало тенденцію до зростання; знак мінус підкреслює зменшення величини явища і характеризує абсолютне зменшення явища.

У загальному вигляді формула виглядає так: yi – yi-1, де

– yi -показник теперішнього року;

– yi-1-показник попереднього року.

Абсолютний приріст не може дати вичерпної характеристики зміни явищ, але він вказує на загальну тенденцію зміни явищ за аналізований термін часу.[36]

Відносні показники порівняння - це результат зіставлення одних і тих же характеристик двох різних сукупностей, груп чи одиниць. Порівнюють при цьому будь-які кількісні характеристики: обсяги сукупностей (або груп), середні або сумарні величини тієї чи іншої ознаки.

Відносні показники динаміки характеризують зміни суспільних явищ і процесів у часі. Розраховують їх відношенням рівня відповідного наступного періоду до рівня попереднього періоду, або будь-якого іншого, прийнятого за базу порівняння.

Відносні показники структури характеризують склад того чи іншого суспільного явища, тобто показують, яку питому вагу займають окремі частини в усьому явищі. Розраховують їх відношенням частини до цілого. Виражаються вони в процентах або частках одиниці. [37; 39]

Для аналізу торговця цінними паперами «ТАСК-БРОКЕР» були обрані ще такі показники: коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт рентабельності активів та вартість чистих активів. Детальніше з цими показниками можна буде ознайомитись у підрозділі 2.3.

2.2. Огляд діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України

Торговці цінними паперами приваблюють інвесторів вітчизняних та іноземних інвесторів для вкладання коштів у цінні папери. Це стає основою для зростання фондового ринку.

Одним із найважливіших показників розвитку економіки є ВВП, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Тому доречно порівняти обсяги торгів на ринку цінних паперів з ВВП (рис.2.1).

Рис 2.1. Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, млрд грн. [40; 41; 42; 43; 44; 47].

Бачимо, що ВВП зазвичай нижчий за обсяги торгів цінними паперами. Тільки у 2009 році обсяг ВВП перевищив обсяги торгів на ринку цінних паперів на 64,67 млрд грн. Причиною цього стала криза, яка зачипила всі сфери діяльності економіки, у тому числі і фондовий ринок. Зазвичай ринок цінних паперів відповідає підняттям за розвитку економіки та інших галузей та дає негативну віддачу за кризових явищ, таких як інфляція та ін. З графіка видно, що ринок цінних паперів у інші роки демонструє зріст, а у 2014 році – спад. Це обумовлено несприятливим інвестиційним кліматом. Показник у 2014 році у порівнянні з 2013 зменшився на 840,67 млрд грн.

Динаміка обсягу біржових контрактів показує, як розвивається фондовий ринок та чи схильний він до зростання. Його динаміка наведена на рис. 2.2.

Рис.2.2. Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2009 – 2014 роках, млрд грн. [40; 41; 42; 43; 44; 47].

Обсяг торгів цінними паперами на біржовому ринку має тенденцію до зростання останні роки. Найбільший приріст, як видно з графіка показав 2014 рік, показник збільшився аж на 436,87 млрд грн. З графіка видно, що ринок зростає стрімко і 2 роки має приблизно однакові обсяги, а пізніше знову стрімко зростає. Так у 2009 і 2010 роках обсяги становили 37, 76млрд. грн. та 36,01 млрд. грн., і майже в 4 рази зросли у 2011 році, у 2012 і 2013 роках обсяги також були приблизно однакові, але в 2014 році зросли майже вдвічі порівняно з 2013 роком.

Частка біржового ринку показує скільки відсотків угод було здійснено на біржовому ринку (рис.2.3).

Рис.2.3. Динаміка частки біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів у 2009 – 2014 роках, % [40; 41; 42; 43; 44; 47].

У 2014 році частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів збільшилась на 15,53 % та становила 28,12 %. Зрозуміло, що на позабіржовий ринок припадає левова частка продажів. В цілому в порівнянні з 2009 і 2010 роками можна сказати, що біржовий ринок має тенденцію до зростання, але його частка все ще незначна.

Важливим показником для характеристики стану вітчизняного фондового ринку є кількість лістингових цінних паперів. З року в рік цей показник збільшується, причому зростає як загальна кількість випусків цінних паперів в обігу, так і кількість цінних паперів, які занесено у біржові реєстри організаторів торгівлі за І-им та ІІ-им рівнями лістингу (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Кількість випусків цінних паперів, які перебувають в обігу на фондовій біржі України, шт. [40; 41; 42; 43; 44].

Кількість випусків цінних паперів, які перебувабють в обігу на фондових біржах, шт.

Станом на 31.12.2011

Станом на 31.12.2012

Станом на 31.12.2013

Станом на 31.12.2014

Усього

1472

1520

2196

2963

І рівень лістингу

16

146

194

274

ІІ рівень лістингу

274

247

318

407

Позалістингові

1182

1127

1684

2282

За таблицею бачимо, що найбільше позалістингових цінних паперів. Їхня кількість постійно зростає, і на кінець 2014 року вже становила 2282 шт., що має перевищення на 1100 в порівнянні з кінцем 2011 року. Цінних паперів І рівня лістингу зовсім мало, особливо в порівнянні з позалістинговими. Їхня частка у загальній кількості цінних паперів на кінець 2014 року становила 9,25 %. Усі цінні папери мають позитивну динаміку, що свідчить про розвиток ринку цінних паперів.[45]

Для порівняння фондового і фінансового ринків можна використати довгострокові кредити банків та довгострокові цінні папери, так як найпопулярнішим інститутом на фінансовому ринку є банк, а кредити однією з найпопулярніших угод. Порівняльні дані представлені на рис. 2.4.

Рис.2.4. Залучення інвестицій в економіку України 2010 – 2014 роки, млрд грн. [40; 41; 42; 43; 44].

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з іншими джерелами, капіталу. Залучення інвестицій у цінні папери відбувається шляхом придбання цінних паперів в процесі їх емісії. Акції та облігації є найефективнішим джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових проектів підприємств і держави.

Однак, показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку, який за результатами 2014 року становив 67,23 млрд грн, нижчий за показник обсягу залучених довгострокових кредитів – 100,97 млрд грн. Усі роки, крім 2011 довгострокові кредити банків перевищували показники довгострокових цінних паперів. Динаміка довгострокових цінних паперів почергово, то знижується, то йде вгору, що говорить про нестабільність довгострокових вкладень в цінні папери.

Розглядаючи фондовий ринок, доречно порівняти суми номінальних вартостей цінних паперів резидентів та нерезидентів (рис.2.5), більша сума номінальної вартості цінних паперів резидентів говорить про більшу зацікавленість резидентів, ніж нерезидентів, і навпаки.

Рис.2.5. Динаміка номінальної вартості цінних паперів,що належать власникам - нерезидентам у 2011 – 2014 роках [40; 41; 42; 43; 44].

Протягом останніх років простежується тенденція збільшення загальної номінальної вартості цінних паперів, що належать, у тому числі, власникам-нерезидентам, що свідчить про зростання привабливості вітчизняного ринку цінних паперів для зовнішніх інвесторів.

Так, станом на кінець 2014 року власникам цінних паперів належали пакети іменних цінних паперів з загальною номінальною вартістю 652,67 млрд грн, у тому числі номінальна вартість цінних паперів, що належала власникам – нерезидентам, становила 164,07 млрд грн. Порівняно з іншими роками це найвищий показник. Як і номінальна вартість цінних паперів, так і номінальна вартість цінних паперів нерезидентів зростає поступово. Трохи швидшими темпами зростає номінальна вартість цінних паперів, а саме на 40,5 млрд грн. за останній рік, номінальна вартість цінних паперів нерезидентів зросла на 10,48 млрд грн.

Розглянувши динаміку сум номінальних вартостей цінних паперів нерезидентів, розглянемо детальніше яким країнам і в якій мірі належать інвестиції у фондовий ринок України (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2. Розподіл іменних цінних паперів власниками –нерезидентами на фондовому ринку України [46].

Країна

1 квартал

2 квартал

3 квартал

4 квартал

Номіналмлрд.грн

Загаль-

наноміна-льнавартість,%

Номінал,млрд.грн

Загаль-

наноміна-льнавартість,%

Номінал,млрд.грн

Загаль-

наноміна-льнавартість,%

Номінал,млрд.грн

Загаль-

наноміна-льнавартість,%

Кіпр

39,16

29,23

40,53

31,19

41,87

29,96

50,19

38,37

Росія

22,07

16,47

16,92

13,02

16,96

12,14

17,35

13,26

Нідерланди

11,56

8,63

12,40

9,54

11,53

8,25

11,59

8,86

Австрія

11,30

7,72

10,36

7,97

11,30

7,41

11,40

8,71

Швеція

10,35

5,65

6,91

5,32

10,35

4,96

7,09

5,42

Інші

45,06

32,3

42,83

32,96

54,69

37,28

33,20

25,38

Найбільший обсяг номінальної вартості іменних цінних паперів власників-нерезидентів, які володіли значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу) станом на кінець 2014 року, зафіксовано серед представників таких країн, як Кіпр – 38,37 %, Росія – 13,26 %, Нідерланди – 8,86 %, Австрія – 8,71 % та Швеція – 5,42%. Решта країн має обсяг менше 5 %.[46]

Зовсім інший розподіл притаманний обсягу виконаних договорів, якщо розглядати його не в загальній динаміці, а в динаміці обсягу виконаних договорів за видами договору (рис.2.6).

Рис.2.6. Обсяг виконаних договорів торговцями цінних паперів за участю нерезидентів (за видом договору) у 2011 – 2014 роках, млрд грн. [40; 41; 42; 43; 44].

Незважаючи на те, що протягом попередніх двох років спостерігалась тенденція до збільшення операцій з продажу цінних паперів у порівнянні з операціями з купівлі цінних паперів за участю нерезидентів, що могло б свідчити про відтік іноземного капіталу, у 2014 році обсяг купівлі цінних паперів нерезидентами перевищив показник продажу цінних паперів на 11,20 млрд грн. Обсяг продажу протягом 2011-2013 років зростав, ця тенденція не змінилася і у 2014 році. Обсяг продаж перевищив показник 2013 року на 59,4 млрд грн. Обсяги договору міни також мали додатній напрям, але суттєво відставали від обсягів купівлі і продажів, але у 2014 році різко зменшились і становили 2,53 млрд грн. Цей показник знизився аж на 35 млрд грн.

Для того, щоб детальніше проаналізувати інвестиції нерезидентів в економіку України, доречно розглянути сальдо інвестицій (рис.2.7), оскільки сальдо означає, що може існувати, як притік інвестицій в Україну, так і відтік.

Рис.2.7. Сальдо обсягу інвестицій нерезидентів в економіку України через інструменти фондового ринку протягом 2011 – 2014 років [40; 41; 42; 43; 44].

Сальдо залучення інвестицій у 2014 році, порівняно з минулими роками, є позитивним – 11,20 млрд грн у річному підсумку. З графіка видно, що минулі роки спостерігався тільки відтік капіталу. Причиною цього послугував несприятливий інвестиційний клімат в Україні. Протягом 2011-2014 років найбільший відтік спостерігався у 2012 році і становив – (-67,02 млрд грн ).

Хоча обсяги торгів позабіржовими фінансовими інструментами на ринку цінних паперів є меншими за обсяги біржовими фінансовими інструментами, але вони є частиною фондового ринку України. Динаміка загальних обсягів торгів та обсягів торгів позабіржовими фінансовими інструментами наведена на рис.2.8.

Рис.2.8. Обсяг торгів позабіржовими фінансовими інструментами на ринку цінних паперів у 2010 - 2014 роках, млрд грн. [40; 41; 42; 43; 44; 47].

У 2014 році обсяг торгів позабіржовими фінансовими інструментами на ринку цінних паперів становив 1211,3 млрд грн та значно збільшився порівняно з 2013 роком. Але незважаючи на це, обсяг торгів позабіржовими фінансовими інструментами за минулі роки, залишався більш-менш стабільним. Набагато більше коливався обсяг торгів на ринку цінних паперів, як і у сторону зростання, так і у протилежний бік. Зміни в інший бік відбулись тільки у 2014 році. У 2014 році обсяг торгів на ринку цінних паперів становив 1690,2 млрд грн. Порівняно з 2010 роком зростання відбулось на 622,94 млрд грн. Це свідчить про розвиток фондового ринку в Україні.

Важливо розрізняти обсяги укладених угод та обсяги виконаних угод. Динаміка обсягів виконаних договорів з нерезидентами подана на рис.2.9.

Рис.2.9. Обсяг виконаних договорів торговцями цінних паперів у порівнянні з обсягом виконаних договорів з нерезидентами у 2011 - 2014 роках, млрд грн. [40; 41; 42; 43; 44].

Загальний обсяг на ринку поступово зростає. Ще у 2011 році він становив 1067,26 млрд грн. і вже у 2014 році 2506,46 млрд грн. Приріст становив 1439,2 млрд грн. Обсяг виконаних договорів з нерезидентами також зростає, окрім 2012 року. Тоді він становив 206,59 млрд грн.

Частка виконаних договорів з резидентами та нерезидентами становить структуру виконаних договорів, яку показано на рис.2.10.

Рис.2.10. Частка виконаних договорів торговцями цінних паперів з резидентами та нерезидентами у 2011 - 2014 роках [40; 41; 42; 43; 44].

Обсяг виконаних договорів з резидентами перевищує обсяг виконаних договорів з нерезидентами більше ніж на 50%. Останніми роками обсяг виконаних договорів з резидентами почав знижуватись, а обсяг виконаних договорів з нерезидентами зростати. Взагалі це є хорошою тенденцією через зростання довіри іноземних інвесторів, але обсяг виконаних договорів з нерезидентами не має перевищувати більш ніж половини інвестицій, через те, що це буде означати високу залежність українського фондового ринку від іномеиних держав. У 2014 році обсяг виконаних договорів з резидентами становив 81,5%, а обсяг виконаних договорів з нерезидентами 18,5%.

Оскільки біржові контракти з цінними паперами займають левову частку на фондовому ринку, розглянемо їх динаміку за 2014 рік. Дані подано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі (з розподілом за видом фінансового інструменту) протягом січня – грудня 2014 року, млн грн. [47].

Період

Акції

Облігації підприємств

Державні облігації України

Облігації місцевих позик

Інвестиційні сертифікати

Деривативи

Іпотечні облігації

Усього

Січень

741,97

2 187,58

21 914,47

3,85

147,13

1 699,48

0,00

26 694,49

Лютий

1 161,76

4 015,23

17 147,96

195,68

250,42

2 024,46

0,00

24 795,52

Березень

1 692,96

5 103,59

24 334,78

141,66

783,75

1 810,70

0,00

33 867,43

Квітень

3 678,53

3 223,03

27 426,71

191,83

583,09

2 162,70

0,00

37 265,89

Травень

2 542,01

3 414,67

25 650,14

80,36

191,89

1 491,49

0,00

33 370,56

Червень

2 715,51

4 031,59

26 812,22

5,58

650,58

1 551,68

0,00

35 767,15

Липень

11 904,93

4 635,36

36 007,01

2,83

494,62

1 831,70

1,00

54 877,45

Серпень

6 351,79

5 597,22

48 067,66

81,80

1 342,62

1 756,43

0,00

63 197,52

Вересень

4 591,52

3 918,90

29 927,26

164,87

657,80

1 852,35

0,61

41 113,30

Жовтень

1 961,38

2 420,11

24 929,82

22,75

257,56

1 945,38

0,09

31 537,08

Листопад

2 030,96

3 963,76

36 819,76

4,36

284,10

1 586,74

0,53

44 691,21

Грудень

5 949,36

6 899,48

32 290,91

8,48

620,07

1 688,43

0,00

47 457,25

Усього

45 322,66

49 410,51

351 328,71

904,05

6 263,63

21 401,53

1,23

474 634,86

Протягом січня – грудня 2014 року порівняно з даними аналогічного періоду 2013 року обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2 рази (або на 210,96 млрд грн) (січень – грудень 2013 року – 263,67 млрд грн).

Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:

державними облігаціями України – 351,33 млрд грн (74,02% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні – грудні 2014 року);

облігації підприємств – 49,41 млрд грн (10,41% від загального обсягу виконаних біржових контрактів на організаторах торгівлі у січні – грудні 2014 року).

Ринок акцій посідає особливе місце на ринку капіталів. Стійкий, стабільно функціонуючий, ринок акцій є одним із чинників, що визначає інвестиційний клімат в країні, сприяє залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у перспективні сфери економіки. Динаміка обсягу зареєстрованих випусків акцій наведена на рис.2.11.

Рис.2.11. Динаміка обсягу зареєстрованих Комісією випусків акцій у 2009 – 2014 роках, млрд грн. [40; 41; 42; 43; 44; 47].

За даними на кінець 2014 року, усього Комісією зареєстровано випусків акцій на загальну суму 64,54 млрд грн. Починаючи з 2009 року приріст становив 18,4 млрд грн.

Емісійна діяльність на ринку облігацій у 2014 році демонструє значний спад обсягів зареєстрованих Комісією облігаційних випусків, що свідчить про зменшення у компаній зацікавленості до цього фінансового інструменту та можливостей залучення додаткових коштів шляхом емісії облігацій. Динаміка обсягу зареєстрованих випусків облігацій підприємств представлена на рис.2.12.

Рис.2.12. Обсяги зареєстрованих Комісією випусків облігацій підприємств у 2009 – 2014 роках, млрд. грн. [40; 41; 42; 43; 44; 47].

Протягом 2014 року Комісією було зареєстровано 304 випуски облігацій підприємств на суму 36,72 млрд грн. У порівнянні з 2013 роком обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств зменшився на 14,67 млрд. грн. або на 71,45 %.

Ситуація на вітчизняному фондовому ринку протягом останніх років зазнала докорінних змін. Поряд із традиційними операціями з фінансовими інструментами з’явилися нові продукти. Вони отримали назву «деривативи», або «похідні». Наразі ринок деривативів є доволі молодим сегментом фінансового ринку. Розвиток ринку похідних цінних паперів виступає одним із факторів ефективного функціонування фінансового ринку та відображає свій вплив на ефективне функціонування реального сектору економіки. Динаміка обсягів торгів поідними фінансовими інструментами показана на рис.2.13.

Рис.2.13. Обсяг торгів похідними (деривативами) на ринку цінних паперів у 2009 - 2014 роках, млрд грн. [40; 41; 42; 43; 44; 47].

Ринок похідних (деривативів) характеризується постійним зростанням обсягів операцій з похідними інструментами. За останні 6 років сума контрактів з похідними (деривативами) помітно зросла: з 0,27 млрд грн у 2009 році до 21,40 млрд. грн. у 2014 році. Це є хорошим фактором через те, що похідні фінансові інструменти дають змогу хеджувати фінансові ризики. Але поряд з іншими фінансовими інструментами частка деривативів мізерно мала, для цього потрібно підвищити довіру учасників фондового ринку до цього виду інструментів, а також застосовувати методи заохочення, що сприятимуть, як популяризації використання деривативів серед населення, так і серед юридичних осіб.

Частка обсягів торгів похідними цінними паперами показує, який відсоток із всього обсягу угод займають деривативи (рис.2.14).

Рис.2.14. Частка обсягу торгів похідними (деривативами) на ринку цінних паперів у 2009 - 2014 роках [40; 41; 42; 43; 44; 47].

У 2014 році обсяг торгів похідними (деривативами) зменшився на 0,14 млрд грн порівняно з 2013 роком, що склало 0,84 % від загального обсягу торгів на ринку цінних паперів. Частка обсягів деривативів дуже мала у структурі фінансових інструментів. Це свідчить про те, що потрібно не тільки збільшувати кількість та види деривативів, а і створити законодавчу базу, яка б регулювала діяльність з торгівлі деривативами.

Опціони є одним із фінансових інструментів, який відноситься до деривативів. Динаміку зареєстрованих випусків опціонів показано на рис.2.15.

Рис.2.15. Обсяг зареєстрованих випусків опціонів у 2010 - 2014 роках, млн.грн. [40; 41; 42; 43; 44].

Зростання обсягу випуску похідних цінних паперів протягом останніх років свідчить про інтерес учасників ринку до фінансових інструментів, які створюють можливість для хеджування ризиків, являючи собою елементи «квазі»-страхування. Так, у 2014 році Комісією було зареєстровано дев’ять випусків опціонів на суму 22,89 млн грн. У порівнянні з 2013 роком, обсяг випусків опціонів збільшився на 19,45 млн грн.

2. 3. Аналіз діяльності з торгівлі цінними паперами компанії «ТАСК-БРОКЕР»

Метою даного підрозділу є аналіз торгівлі цінними паперами компанії «ТАСК-БРОКЕР», який включає брокерську дилерську і андеррайтингову діяльність. Динаміка цих видів діяльності показує наскільки успішною була компанія за останні 5 років. Динаміку обсягу виконаних договорів «ТАСК-БРОКЕР» у розрізі брокерської діяльності наведено на рис.2.16.

Рис.2.16. Обсяг виконаних договорів торговця «ТАСК-БРОКЕР» у розрізі брокерської діяльності, млн. грн.[98].

З графіка бачимо, що найбільше зростання було 2011 році та обсяги становили 640 млн грн., найбільший спад відбувся у минулому 2014 році та становив 135,04 млн грн. За останні 5 років обсяг виконаних договорів знизився на 28,16 млн грн.

Дилерська діяльність займає перше місце за обсягами діяльності у компанії «ТАСК-БРОКЕР». Динаміку обсягів виконаних договорів у розрізі дилерської діяльності представлено на рис.2.17.

Рис.2.17. Обсяг виконаних договорів торговця «ТАСК-БРОКЕР» у розрізі дилерської діяльності, млн. грн.[98].

Дилерська діяльність мала найбільший розквіт у 2012 році. Річний обсяг становив 6170,7 млн грн.. У 2013 та 2014 роках дилерська діяльність стрімко пішла на спад та наприкінець 2014 року обсяг виконаних договорів дорівнював 148,1 млн грн.

Андеррайтингова діяльність найменш розвинута у «ТАСК-БРОКЕР», динаміку обсягів виконаних договорів з андерайтингу розглянемо на рис.2.18.

Рис.2.18. Обсяг виконаних договорів торговця «ТАСК-БРОКЕР» у розрізі андеррайтингової діяльності, млн. грн. [96].

Андеррайтингова діяльність мала найвище зростання у 2013 році та мала показник у 66,2 млн грн., у 2014 році «ТАСК-БРОКЕР» перестав займатись цією діяльністю.

Для того, щоб краще зрозуміти структуру виконаних договорів за видами діяльності, розглянемо графічно як змінювалась вона за останні 5 років.

Рис.2.19. Структура виконаних договорів за видами діяльності 2009 рік [98].

Дилерська діяльність у 2010 році займала провідне місце у діяльності торгівця цінними паперами «ТАСК-БРОКЕР», брокерська діяльність тільки 14% зі 100%, андерайтинг мав зовсім несуттєву частку.

Рис.2.20. Структура виконаних договорів за видами діяльності 2010-2012 роки [98].

Порівнюючи з діаграмою за 2010 рік можна сказати, що структура майже не змінилася, андерайтинг коливається від 1% до 2%, брокерська діяльність від 8% до 14%,дилерська від 84% до 90%.

Рис.2.20. Структура виконаних договорів за видами діяльності за 2013 рік [98].

У 2013 році зріс андерайтинг, порівнюючи з 2010 роком на 3%, з 2011-2012 років приріст склав 4%, але ця частка залишається все ще малою.

Рис.2.21. Структура виконаних договорів за видами діяльності за 2014 рік [97].

2014 рік приніс великі зміни, андерайтинг взагалі зник, а брокерська діяльність зросла майже до 50%, так само як і дилерська знизилась. Порівнюючи з 2010 роком брокерська діяльність зросла на 34%, а дилерська зменшилась на 32%. Важко сказати добре це чи погано, адже ці послуги урівноважили один одного.

Для того, щоб зрозуміти на скільки добре функціонує торговець цінними паперами розрахуємо 6 основних коефіцієнтів та вартість чистих активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності :

Коефіцієнт загальної ліквідності - фінансовий коефіцієнт, що дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань (поточних пасивів). Коефіцієнт загальної ліквідності показує здатність компанії погашати поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок тільки оборотних активів. Чим значення коефіцієнта більше, тим краще платоспроможність підприємства. Цей показник враховує, що не всі активи можна реалізувати в терміновому порядку.

КЛ1 = підсумок розділу ІІ активу + рядок 270/підсумок розділу ІV пасиву + рядок 630;

КЛ1 на 31.12.11 р.= 21 603 / 14 697 = 1,47;

КЛ1 на 31.12.12 р. = (24 958 + 7 992) / (25 952 + 0) = 1,27.

КЛ1 на 31.12.13р.= (28199+8069) / 29269 =1,24.

КЛ1 на 31.12.14 р.= 20446 / 13439 = 1,52.

Теоретичне значення в межах 2,0 – 2,5. Значення нижче 1 говорить про високий фінансовий ризик, пов'язаний з тим, що підприємство не в змозі стабільно оплачувати поточні рахунки. Значення більше 3 може свідчити про нераціональну структуру капіталу.

Коефіцієнт поточної ліквідності:

Коефіцієнт поточної ліквідності (Current Ratio) розраховується як відношення оборотних коштів до короткострокових зобов'язань (у відсотках).

При розрахунку використовуються середні значення балансових показників за розрахунковий період.

Коефіцієнт поточної ліквідності (або загальний коефіцієнт покриття боргів, або коефіцієнт покриття, current ratio) характеризує ступінь покриття короткострокових пасивів оборотними активами, і застосовується для оцінки здатності підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання.

Коефіцієнти ліквідності характеризують платоспроможність підприємства не тільки на даний момент, але й у випадку надзвичайних обставин.

КЛ2 = підсумок розділу ІІ активу – рядки 100,110,120,130,140 + рядок 270 /підсумок розділу ІV пасиву + рядок 630

КЛ2 на 31.12.11 р. = 21 603 / 14 697 = 1,47;

КЛ2 на 31.12.12 р. = (24 958 – 3 – 0 – 0 – 0 – 0 + 7 992) / (25 952 + 0) = 1,27.

КЛ2 на 31.12.13 р = (28199- (3+0+0+0+0) + 8069) / 29269 =1,24.

КЛ2 на 31.12.14 р = (20446 – (10 +0+0+0+0) +0) / 13439 = 1,52.

Теоретичне значення в межах 0,7-0,8

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) — показник, що характеризує ту частину короткотермінових фінансових зобов'язань підприємства, яка може бути сплачена за рахунок першокласних ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів), тобто спроможність підприємства негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість. 

КЛ3 = рядок 230+рядок 240/ підсумок розділу ІV пасиву

КЛ3 на 31.12.11 р. = 2 111 / 14 697 = 0,14;

КЛ3 на 31.12.12 р. = (1 019 + 0) / 25 952 = 0,04.

КЛ3 на 31.12.13 р. =227 / 29269 = 0, 008.

КЛ3 на 31.12.14 р. = 902 / 13439 = 0,07.

Теоретичне значення в межах 0,2 – 0,25

Коефіцієнт покриття зобов‘язань власним капіталом:

Коефіцієнт покриття зобов’язань власним капіталом - це показник, який загалом свідчить про фінансову залежність підприємства від заємних коштів. Цей коефіцієнт розраховується як співвідношення загальної суми залучених та власних коштів. Значення коефіцієнту покриття зобов'язань власним капіталом свідчить про домінування власного капіталу над залученим.

КЗВ = підсумок розділу ІІІ пасиву + підсумок розділу ІV пасиву + 420,630 / підсумок розділу І пасиву

КЗВ на 31.12.11 р. = 14 697 / 7 003 = 2,10;

КЗВ на 31.12.12 р. = (0 + 25 952) / 7 014 = 3,70.

КЗВ на 31.12.13 р. = 29269 / 7009 = 4,18.

КЗВ на 31.12.14 р. = 13439 / 7022 = 1,91.

Теоретичне значення не більше ніж 1,0

Коефіцієнт фінансової незалежності:

Коефіцієнт фінансової незалежності показує частку активів організації, які покриваються за рахунок власного капіталу (забезпечуються власними джерелами формування). Частка, що залишилася активів покривається за рахунок позикових коштів.

Інвестори, як правило, звертають увагу на значення цього коефіцієнта. Чим вище значення коефіцієнта, тим з більшою ймовірністю організація може погасити борги за рахунок власних коштів. Чим більше показник, тим більш незалежним підприємство.

Близькість цього значення до одиниці може говорити про стримування темпів розвитку підприємства. Відмовившись від залучення позикового капіталу, організація позбавляється додаткового джерела фінансування приросту активів (майна), за рахунок яких можна збільшити доходи. Разом з тим це зменшує ризики погіршення фінансової спроможності в разі несприятливого розвитку ситуації.

КФН = підсумок розділу І пасиву / підсумок розділу ІІІ пасиву + підсумок розділу ІV пасиву + рядки 420,630

КФН на 31.12.11 р. = 7 003 / 14 697 = 0,48

КФН на 31.12.12 р. = 7 014 / 25 952 = 0,27.

КФН на 31.12.13 р. = 7009 / 29269 = 0,24.

КФН на 31.12.14 р. = 7002 / 13439 = 0,52.

Теоретичне значення не менше ніж 0,2

Коефіцієнт рентабельності активів:

Коефіцієнт рентабельності активів - це показник який свідчить про ефективність використання активів підприємства. Його основна концепція: відношення прибутку (- збитку), одержаного в результаті вкладення активів в оборот, до середньорічної вартості саме цих активів.

КРА = чистий прибуток (ф.№2 ряд.220) / (підсумок активу балансу на початок звітного періоду (ф. № 1 ряд. 280 (гр.3) + підсумок активу балансу на кінець звітного періоду (ф. № 1 ряд. 280 (гр.4)) / 2

КРА за 2011 р. = 1 / 20 760 = 0,00005;

КРА за 2012р. = 11 / (21 700 + 32 966) / 2 = 0,00004.

КРА за 2013р. = 11 / (32966 + 36278) / 2 = 0,0003.

КРА за 2014 р. = 0 / (36277+20461) /2 = 0.

Розрахунок вартості чистих активів:

З економiчної точки зору чистi активи втiлюють в себе вартiсть майна товариства, вiльного вiд боргових зобов'язань. 

Активи – Зобов’язання 2012 р. = (п.1 + п.2 + п.3) – (п.4 + п.5 + п.6 + п.7)

(16 + 24 958 + 7 992) – (25 952) = 7 014 тис. грн.

Активи – Зобов’язання 2013 р. = 10 + 28199+ 8069 – 0 – 29269 – 0 – 0 =7009 тис. грн.

Активи – Зобов’язання 2014 р. = 15+ 20446 +0 – 0 – 13439 – 0 – 0 = =7022 тис. грн.

За станом на 31.12.2014 року вартість чистих активів Товариства складає 7022 тис. грн., розмір Статутного капіталу – 7 000 тис. грн. Вартість чистих активів та розмір Статутного капіталу Товариства перевищують розмір мінімального статутного капіталу, встановленого законодавством України для товариств з обмеженою відповідальністю.

Для наочності зроблених розрахунків розглянемо динаміки коефіцієнтів, які подані нижче.

Рис.2.22. Коефіцієнт загальної ліквідності «ТАСК-БРОКЕР» 2011-2014 роки [98].

Графік демонструє нам поступове зниження коефіцієнта загальної ліквідності з 2011 по 2014 рік, але у 2014 році перевищення відбулося на 0,05 у порівнянні з 2011 роком. Цей коефіцієнт показує здатність компанії погашати поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок тільки оборотних активів. Оскільки нормальне значення цього коефіцієнта 2 – 2,5, то можна сказати, що компанія має недостатньо оборотних активів для погашення зобов'язань. Для цього потрібно або нарощувати оборотні активи або зменшувати зобов'язання.

Рис.2.23. Коефіцієнт поточної ліквідності «ТАСК-БРОКЕР» 2011-2014 роки [98].

Діаграма показує, що найнижчі показники були у 2012 і 2013 роках, показник 2014 року перевищив значення за минулі роки та становить 1,52. Це означає, що оборотних коштів у «ТАСК-БРОКЕР» більше ніж довгострокових зобов'язань. Оскільки коефіцієнт поточної ліквідності характеризує ступінь покриття короткострокових пасивів оборотними активами, і застосовується для оцінки здатності підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання, то можна зробити висновок, що «ТАСК-БРОКЕР» має високу платоспроможність.

Рис.2.24. Коефіцієнт абсолютної ліквідності «ТАСК-БРОКЕР» 2011-2014 роки [98].

Динаміка коефіцієнтів абсолютної ліквідності свідчить про коливання показників в межах від 0,008 до 0,14. Це говорить про те, що ці показники дуже низькі. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує ту частину короткотермінових фінансових зобов'язань підприємства, яка може бути сплачена за рахунок першокласних ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів), тобто спроможність підприємства негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість. Отже, «ТАСК-БРОКЕР» має недостатню кількість грошових коштів та їх еквівалентів. Опитимальне значення має коливатися від 2 до 2,5, це означає, що «ТАСК-БРОКЕР» має стрімко збільшувати грошові кошти та їх еквіваленти.

Рис.2.25. Коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом «ТАСК-БРОКЕР» 2011-2014 роки [98].

Починаючи з 2011 року коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом має зростання і тільки у 2014 році знизився та дорівнював 1,91. Але зважаючи на те, що значення цього показника має бути не більше 1, зменшення було недостатнім для норми. Коефіцієнт покриття зобов’язань власним капіталом свідчить про фінансову залежність підприємства від заємних коштів. Перевищення цього коефіцієнта на 0,91 говорить про те, що залучених коштів у «ТАСК-БРОКЕРА» більше ніж власних.

Рис.2.26. Коефіцієнт фінансової незалежності «ТАСК-БРОКЕР» 2011-2014 роки [98].

Найнижчий показник фінансової незалежності був у 2013 році, його значення дорівнювало 0,24. У 2014 досягло максимуму – 0,52. Це означає, що фінансова незалежність підприємства зросла, що зросли власні кошти «ТАСК-БРОКЕР», що є позитивною тенденцією. Крім, цього, оскільки коефіцієнт не наближається до 1, це означає, що темп розвитку «ТАСК-БРОКЕР» не стримується.

Рис.2.27. Коефіцієнт рентабельності активів «ТАСК-БРОКЕР» 2011-2014 роки [98].

Бачимо, що коефіцієнт рентабельності активів має дуже низькі протягом 3 років, а в 2014 році взагалі дорівнює 0. Коефіцієнт рентабельності активів свідчить про ефективність використання активів підприємства. Він показує відношення прибутку, одержаного в результаті вкладення активів в оборот, до середньорічної вартості саме цих активів. Прибуток «ТАСК-БРОКЕР» був критично низький у 2011-2013 роках, а у 2014 році взагалі відсутній, що говорить про неефективне використання капіталу і про те, що компанії слід використовувати антикризову політику для нарощення прибутку та інших життєво важливих показників для компанії.

Торговець цінними паперами «ТАСК-БРОКЕР» торгує на 2 біржах, а саме на Українській Біржі (УБ ) та Першій Фондовій Торгівельній Системі ( ПФТС ).

Список доступних цінних паперів на Українській Біржі набагато менший ніж на Першій Фондовій Торгівельній Системі, а саме акції, облігації підприємств, опціонні сертифікати та інвестиційні сертифікати.

Список цінних паперів на Першій Фондовій Торгівельній Системі значно довший: акції, інвестиційні сертифікати, ОВДП, ОЗДП, облігації місцевих позик, корпоративні облігації, депозитні сертифікати НБУ.

Але серед цього довгого списку «ТАСК-БРОКЕР» торгує тільки акціями та корпоративними облігаціями.

Рис.2.28. Структура торгівлі активами «ТАСК-БРОКЕР» за 2014 рік [98].

За рисунком 2.29. бачимо, що «ТАСК-БРОКЕР» обмежися торгівлею тільки 2 фінансовими інструментами, а саме акціями і корпоративними облігаціями. Такий розподіл здійснений не випадково, а за найбільш надійними фінансовими інструментами.

Рис2.29. Структура торгівлі акціями «ТАСК-БРОКЕР» за 2014 рік [98].

«ТАСК-БРОКЕР» купує тільки цінні папери 1 ешелону, до них відносяться акції Азовсталі, Укрнафти та Авдіївського коксохімічного заводу. Найбільший відсоток акцій Авдіївського коксохімічного заводу – 34%, акцій Азовсталі – 31% та акцій Укрнафти – 27%. Хоча інші акції займають 8% у структурі, але вони розподілені на ледь дрібні частки, які ми опустимо.

Корпоративні облігації займають всього 16% та дрібняться на незначні частки. Тому найвагомішим і найнадійнішим фінансовим інструментом є акції за концепцією «ТАСК-БРОКЕР».

Розділ 3

Шляхи розвитку діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку

3.1. Зарубіжна практика діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку

З урахуванням того, що політичні сили в США та в інших індустріальних країнах не надто різні, фінансове регулювання в Японії, Канаді та Європі має подібні риси до фінансового регулювання у Сполучених Штатах. Постачання інформацією поліпшується внаслідок вимоги до корпорацій, що випускають цінні папери, надавати інформацію про активи та пасиви, доходи, продаж акцій і через заборону продажу цінних паперів особам та установам, які володіють конфіденційною інформацією. Стабільність посередників гарантується ліцензуванням та періодичною інспекцією бухгалтерських книг фінансових посередників і через забезпечення страхування вкладів.

Ринок цінних паперів у США традиційно поділяється на біржовий і позабіржовий, або, як їх іноді називають, перший і другий ринки. Існують також поняття "третій ринок" (позабіржова торгівля цінними паперами, що мають лістинг на біржах) і "четвертий ринок" (торгівля безпосередньо між інституційними інвесторами. [65, с.433]

У зарубіжній та вітчизняній фінансовій науці є різні визначення цінних паперів. Наприклад, законодавство США не фіксує чіткого змісту цього поняття. До цінних паперів тут відносять акції, банкноти, казначейські білети, облігації, боргові зобов'язання, сертифікати трастів, інвестиційні контракти, депозитні сертифікати, опціони, будь-які свідоцтва інтересу чи участі, розписки, гарантії та ін. Чи відповідають певні права змісту поняття "цінні папери" визначається судом або Федеральною комісією з цінних паперів та бірж. [48, с.128]

Під євроакціями розуміються акції, які пропонуються для продажу одночасно на кількох національних фондових ринках.

У США поділ акцій такий же, як і в Україні, на прості і привілейовані.

Більшість привілейованих акцій мають властивість кумуляції дивідендів, що надає цим акціям підвищеної надійності. Підставою для такої привілеї є правило: дивіденди, котрі не були виплачені акціонерам протягом певного періоду, навіть протягом кількох років, вони накопичуються й нараховуються власникам привілейованих акцій. Вони отримають дохід у наступному році за пропущеним (пропущеними), і цей дохід складатиметься із суми дивідендів, нарахованих за всі пропущені роки, інакше кажучи, в одній виплаті акумулюються кілька дивідендів. Натомість власники некумулятивних привілейованих акцій втрачають свій дохід за будь-який час, протягом якого не оголошувалася виплата дивідендів. Некумулятивна акція не дає змоги приєднати невиплачені дивіденди до дивідендів наступних років. [54]

Під казначейськими цінними паперами США слід розуміти державні цінні папери, що емітує Міністерство фінансів США (Казначейство США) через діюче у його складі Бюро державного боргу. Їх можна класифікувати на чотири види:

– короткострокові казначейські векселі (Treasury Bills)

– середньострокові казначейські облігації (Treasury Notes)

–  довгострокові казначейські облігації (Treasury Bonds)

–  казначейські облігації, захищені від інфляції (Treasury Inflation-Protected Securities - TIPS).

Короткострокові казначейські векселі є дисконтними цінними паперами зі строком погашення до 1 року, що розміщуються за ціною нижчою, від номіналу, і з настанням строку погашення інвестор отримує номінальну вартість;

Середньострокові казначейські облігації – це процентні цінні папери із фіксованим терміном погашення у 2, 3, 5, 7 або 10 років та виплатою відсоткового доходу кожні півроку.

Довгострокові казначейські облігації - це процентні цінні папери із фіксованим терміном погашення понад 10 років та виплатою відсоткового доходу кожні півроку.[49]

Казначейські облігації, захищені від інфляції – облігації, чия номінальна вартість прив‘язана до індексу споживчих цін і змінюється залежно від напряму руху останнього. Вони, як правило, розміщуються строком на 5, 10 та 30 років.

Спільною ознакою для усіх казначейських цінних паперів США є їх високий кредитний рейтинг, наявність податкових пільг (звільнення від державного та місцевих податків на прибуток), високий рівень ліквідності та надійності за незначного рівня доходу. При цьому усі вони мають характер боргових інструментів і використовуються для фінансування державних боргів. При цьому мова не йде про цільовий характер емісії казначейських цінних паперів і спрямування залучених коштів на фінансування інвестиційних проектів. [75]

Серед інших інвестиційних інструментів слід назвати казначейські облігації з роздільної торгівлею основною сумою і купонами STRIPS і казначейські облігації, захищені від інфляції TIPS.

Стрипування – це процес поділу звичайній купонної облігації на складові: купони і номінал, тобто борговий цінний папір перетворюється на портфель безлічі короткострокових та однієї довгострокової облігації. Остання торгується і як окремі безкупонні боргові інструменти.

TIPS – основна сума і відсоткові платежі, які захищені від інфляції. Вони дають інвесторам гарантії того, що реальна купівельна здатність основний суми боргу підтримуватиметься з урахуванням темпів інфляції.TIPS випускаються по мінімальній ціні 1 000 дол. і можуть мати різні терміни погашення.[52]

Ощадні облігації.

Неринкові довгострокові іменні цінні папери Уряди США, продають лише фізичним особам. Переважна функція ощадних облігацій — державна підтримка національної системи заощаджень, надання, переважно резидентам США, можливості розміщення їх заощаджень у високонадійних цінних паперах з дохідністю, що перевищує, зазвичай, дохідність казначейських векселів, ставку банківських депозитів.

Ощадні облігації серії "ЇЇ" випускаються з терміном обігу 30 років і є дисконтними цінними паперами. Вона має різну номінальну вартість — від 50 до 10 тис. дол. США. Дохід за облігаціями серії "ЇЇ" нараховується кожні півроку й сплачується при погашенні чи достроковому викупі облігацій на вимогу інвестора. І тут вартість облігацій підвищується при кожному нарахуванні доходу.

Ощадні облігації серії "НН" розміщуються лише у обмін облігації серії "НН" чи окремих, раніше випущених серій ощадних облігацій. Зазначені облігації є купонними цінними паперами і розміщуються за номінальною вартістю. Купонний дохід нараховується й сплачується раз у півроку. Купонний дохід по ощадним облігаціях серії "НН" не є фіксованим і може змінюватися кожні 10 років після розміщення облігацій.

Номінальна вартість облігацій серії "НН" вища, ніж в ощадних облігаціях серії "ЇЇ", від 500 до 10 тис. дол. США.

Ощадні облігації серії "I" випускаються з терміном обігу 30 років і є купонними облігаціями, за номінальною вартістю. Вони має різну номінальну вартість — від 50 до 10 тис. дол. США. Основна особливість ощадних облігацій серії "I" — індексація доходів із них залежно від темпів зростання інфляції. Дохід за зазначеними облігаціями складається із двох частин — фіксованого купонного прибутку і змінного купонного доходу, відповідного індексу інфляції за 6 місяців, який публікується у Бюро Праці у травні й грудні кожного року. [53, с.176]

 Американські депозитарні розписки.

   Американська депозитарна розписка (АДР) являє собою сертифікат, випущений американським банком, що засвідчує право власника на відповідну кількість цінних паперів, депонованих на рахунку банку емітента розписки або його уповноваженого зберігача. Розписка може засвідчувати право на деяку цілу кількість акцій або частину акції. Зазначена відповідність підбирається таким чином, щоб ціна за одну розписку на момент реєстрації випуску становила суму близько 100 дол США найбільш часто цінні папери випускаються з номінальною вартістю в розмірі 1000 дол. Проте на ринку зустрічаються облігації з номіналом 10000, 500 і 100 дол. Цінні папери, вартість яких становить менше 1000 доларів, називають паперами "з низькою ціною". Відповідно цінні папери з вартістю понад 1000 дол називають "коштовними". Банки звичайно віддають перевагу паперу великого номіналу, оскільки по них зручніше платити відсотки. [50; 77]

Головним органом, що здійснює функції нагляду і регулювання американського ринку цінних паперів, є Комісія з цінних паперів і бірж США.

Комісія з цінних паперів і бірж щорічно здійснює від 400 до 500 правозастосувальних акцій, спрямованих проти приватних осіб і компаній, що порушили закони про цінні папери. Ці порушення зазвичай включають трейдинг інсайдерів (порушення довірчих відносин шляхом отримання прибутку з торгівлі цінними паперами, що здійснюється на базі інформації, яка невідома широкій громадськості); маніпуляції ринком (участь у трансакціях, що не мають іншого економічного виправдання, крім прагнення стимулювати рух ринку у вигідному для порушника напрямку); бухгалтерські зловживання (навмисне виключення з фінансових звітів важливої інформації чи пряме перекручування даних, що надаються); надання недостовірної інформації щодо цінних паперів і компаній, що їх емітують. 

В усіх цих випадках Комісія з цінних паперів і бірж володіє тільки повноваженнями цивільного правозастосувального органа, тобто сама по собі вона не має права накладати карні санкції на приватних чи юридичних осіб. Вона має право визначати розміри штрафів, вилучати прибуток, отриманий нелегальним шляхом, забороняти приватним особам і компаніям проводити операції з цінними паперами і накладати заборону на незаконні дії. У випадках, коли постає питання про карне переслідування, Комісія з цінних паперів і бірж об’єднує зусилля з міністерством юстиції США, Федеральним бюро розслідувань чи з прокуратурами штатів. [78]

Нью-Йоркська фондова біржа — головна фондова біржа США, найбільша фондова біржа у світі, друга у світі за кількістю зареєстрованих компаній. На біржі визначається всесвітньо відомий індекс Доу-Джонса для акцій промислових компаній, а також індекси NYSE Composite і NYSE ARCA Tech 100 Index. Загальна капіталізація компаній, акції яких торгуються на НЙФБ, на кінець 2013 р. склала $16,613 трлн. На біржі здійснюються операції з акціями та іншими цінними паперами. На біржі котируються цінні папери більш ніж 3 тисяч компаній.[56]

До торгівлі на НФБ допускаються тільки цінні папери, що пройшли лістинг. На відміну від бірж європейських країн тут немає так званих цінних паперів "другого" чи "третього" списку. Існують єдині вимоги для всіх цінних паперів, якими можна торгувати на НФБ. При цьому вимоги лістингу на НФБ найжорсткіші в порівнянні з іншими біржами США і всього світу. На Нью-Йоркській біржі для проходження лістингу треба мати показники не нижче:

– Дохід до виплати податків за останній рік - $2,7 млн.

–Прибуток за 2 попередніх роки - $3,0 млн.

–Чиста вартість матеріальних активів - $18,0 млн.

–Кількість акцій у публічному володінні - на $1,1 млн.

–Курсова вартість акцій - $19,0 млн.

–Мінімальна кількість акціонерів, які володіють 100 акціями і більше, - не менше 2 000 осіб.

–Середньомісячний обсяг торгівлі акціями даного емітента повинен становити не менше $100 000 протягом останніх 6 місяців.[64]

Процедура лістингу на фондовій біржі в США. Емітент-нерезидент США, який задовольняє вимогам Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE) або будь-який інший, може прийняти рішення про включення своїх цінних паперів до переліку цінних паперів, що торгуються на даній біржі.

    Відповідно до стандартів лістингу NYSE компанія-нерезидент США повинна мати, принаймні:

5000 власників 100 або більше акцій;

не меньше 2500000 розміщених по відкритій підписці акцій в обігу з ринковою вартістю не менше 100 млн дол;

чисті матеріальні активи – не менше 100 млн дол;

балансовий прибуток – не менше 100 млн дол в сумі за останні три роки. При цьому мінімальний показник для будь-якого звітного року з цих трьох не повинен бути менше ніж 25 млн дол. [100]

За цінами на акції легко визначити, коли були найвищими попит та пропозиція на ринку. Ціни на акції на NYSE подані нижче у таблиці 3.1.

Табл. 3.1. Ціни на акції 2013 рік - 1 квартал 2014 року.[101]

 Період

Максимальна ціна,$

Мінімальна ціна,$

Максимальна ціна, €

Мінімальна ціна, €

1 квартал 2013 року

31,25

26,24

23,21

19,99

2 квартал 2013 року

30,93

23,31

23,21

18,68

3 квартал 2013року

26,95

24,07

21,64

18,94

4 квартал 2013 року

33,38

22,25

25,21

17,44

1 квартал 2014 року

37,81

31,71

28,42

24,08

З таблиці видно, що максимальна ціна на NYSE була у 1 кварталі 2014 року і дорівнювала 37,81 $ або 28,42 €. Це означає, що у цей час попит на акції був найвищий. Мінімальна ціна ж була у 4 кварталі 2013 року, вона становила 22,25 $ або 17,44 €, отже, пропозиція була найвищою у 4 кварталі.

NYSE Euronext - група компаній, утворена в результаті злиття найбільшої в світі Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) і Європейської біржі Euronext. Управляє фондовими біржами Нью-Йорка, Парижа, Амстердама, Брюсселя і Лісабона, а також Лондонської міжнародною біржею фінансових ф'ючерсів та опціонів (LIFFE).

Одні з найважливіших вимог на фондових біржах – вимоги до капіталу. Звіт про зміни у капіталі на NYSE Euronext показаний у таблиці 3.2.

Табл.3.2. Консолідований звіт про зміни у капіталі, накопичений сукупний дохід (збиток ) і погашення відсотків, млн. $ [68; 69; 70].

Акціонерний капітал NYSE Euronext.

Період

Прості акції

Номінальна вартість

Казначейські акції

Додатково внесений капітал

Нерозподі лений прибуток

Накопичений прибуток (збиток)

Відсотки

Загальний капітал

Погашені відсотки

На кінець 2012

276

3

416

8180

212

1183

48

6844

0

На кінець 2013

277

3

516

7982

518

1406

57

6638

295

На кінець 2014

278

3

968

7939

569

1198

24

6369

274

Як видно з таблиці незмінними величинами є номінальна вартість акцій та не сильно змінюється величина простих акцій, з 276 у 2010 році до 278 акцій у 2014 році. Набагато сильніше змінюється величина відсотків, яка зменшилась вдвічі у 2014 році порівняно з 2012 роком. Зменшується також додатково внесений капітал на 241млн. $. Різко змінюється кількість казначейських акцій на 552 акції у 2012 році в порівнянні з 2012 роком. Погашені відсотки зросли аж до 274 млн. $ у 2014 році порівняно з тим, що 2010 року вони зовсім не виплачувались.

Лондонська фондова біржа — перший організований ринок цінних паперів; одна з найбільших фондових бірж Європи.

 Законодавчо закріплений перелік цінних паперів у кожній країні має певний обсяг – він може бути широким або вузьким. Кожен національний ринок цінних паперів має свою термінологію і цінні папери з аналогічним статусом у різних країнах називають по-різному. На Європейських ринках цінних паперів короткотермінова державна облігація називається "драфт" (draft), а на ринках США – "білл" (bill). Вирішуючи статус грошового документа, треба використовувати термінологію законодавчо закріпленого переліку цінних паперів, а не ринкову термінологію.[60, с.220]

Отже, цінні папери, які торгуються на Лондонській фондовій біржі є:

1.Паї (акції) ETF (Біржового інвестиційного фонду ) які обертаються на біржі. Структура ETF повторює структуру обраного базового індексу. На відміну від індексного ПІФа, з акціями ETF можна виконувати всі ті ж самі операції, які доступні для звичайних акцій у біржовій торгівлі. У цьому перевага ETF перед ПІФ - операції по акціях ETF можуть відбуватися протягом усього торгового дня, і їх ціна змінюється в залежності від активності торговців. Фактично ETF є новим видом цінних паперів, що виконує роль сертифіката на портфель акцій.[57, с.110]

2.ETР – прості і прозорі цінні папери, які торгують на організованому ринку. ETР дозволяють інвесторам отримати товари, валюту і різноманіття інших базових активів без торгівлі ф'ючерсами або приймати фізичну поставку.

3.Акції іпотечного інвестиційного трасту. Іпотечні інвестиційні трасти Великобританії зобов'язані розподіляти принаймні 90% свого оподатковуваного доходу, за кожний звітний період, в руки інвесторів, де дохід визначається як дохід від оренди майна, а не дивідендів.[62, с.88]

4.Варранти - цінні папери, які дають його власникові право на купівлю деякої кількості акцій на певну майбутню дату за певною ціною. Зазвичай варранти використовуються при новій емісії цінних паперів. Варрант торгується як цінний папір, ціна якого відображає вартість його первинних цінних паперів.

Варранти придбали популярність серед біржових спекулянтів, тому що курс варранта на покупку акції, по якому він котирується на біржі, істотно нижче за курс самої акції, тому для збереження заданої позиції потрібно менше коштів.Термін дії варранта достатньо великий, можливий випуск безстрокового варранта.[58, с.264]

5.Роздрібні облігації. Цей новий нові заявки торговельних послуг пропонують доступ до ряду першокласних цінних паперів, наднаціональних і корпоративних облігацій і були розроблені у відповідь на високий попит з боку роздрібних інвесторів для доступу до вторинного ринку для інвестування в цінні папери з фіксованим доходом.[76, с.268]

6.Єврооблігація — це борговий цінний папір на пред’явника, що випускається позичальником (як правило, в іноземній валюті) для отримання довгострокової позики на євроринку. Дохід за єврооблігацією сплачується один раз на рік, а погашення відбувається наприкінці терміну одночасним платежем або протягом певного терміну із фонду погашення.

До основних особливостей цього фінансового інструменту можна віднести те, що:

–єврооблігації розміщуються, як правило, одночасно на фінансових ринках кількох країн.

–єврооблігації купуються інвесторами різних країн на базі котирування їх національних бірж.[59, с.116]

На Лондонській біржі обертаються різні типи облігацій:

1.Корпоративні облігації – це свідоцтво про надання їх власникам довгострокової позички корпорації, фірмі, підприємству, тобто це облігації, емітовані юридичними особами.

Залежно від характеру забезпечення облігації поділяються на заставні та беззаставні. Заставні емітуються під застави майна корпорації та цінних паперів. Заставна облігація – це юридичний документ, що підтверджує згоду корпорації заставити під свій борг землю, споруду та інше майно, яке їй належить і дає право кредитору на оволодіння заставленими активами у разі несплати боргу. 

За порядком оплати розрізняють облігації з правом дострокового відкликання та облігації без такого права (безвідкличні) – за аналогією із зворотними і беззворотними акціями.

Існують також облігації конвертовані та неконвертовані. Конвертовані облігації можна обміняти на прості акції тієї ж корпорації, коли це буде вигідно. Враховуючи цю пільгу, процент на конвертовані облігації установлюється нижчим, ніж на неконвертовані. Власники неконвертованих облігацій, з одного боку, одержують стале джерело доходу у вигляді процента, а з іншого боку, мають можливість (яку дають акції) примножити капітал.

2.Державні облігаціїцінний папір, емітентом якого виступає держава в особі уряду чи уповноваженого ним органу, випускається для погашення дефіциту державного бюджету.

3.Локальні облігації – облігації, які випускають державні та регіональні органи влади по всій Великобританії та світу серед інших державних органів.

4.Багатосторонні облігації – боргові інструменти, які наднаціональні органи, такі як Європейський банк реконструкції та розвитку випускають у Лондоні для міжнародної аудиторії.[63]

Найважливішими показниками на фондових біржах є об'єм торгівлі, кількість торговців, середня кількість угод та середній об'єм торгів. Динаміка цих показників на Лондонській біржі подана у таблиці 3.3.

Табл. 3.3. Динаміка показників торгів на Лондонській біржі 2010-2014 роки [71; 72; 73; 74].

Календариний місяць

Кількість торговців

Об'єм торгівлі

Кількість торгових днів

Середня кількість угод

Середній об'єм торгів

Лютий 2010

12 094 481

£102 396 319 351

20

604 724

£5 119 815 968

Лютий 2011

12 703 789

£100 442 168 626

20

635 189

£5 022 108 431

Лютий 2012

14 388 673

£93 075 606 615

21

685 175

£4 432 171 744

Лютий 2013

11 530 584

£79 850 157 630

20

576 529

£3 992 507 881

Лютий 2014

15 743 341

£105 807 918 700

20

787 167

£5 290 395 935

З таблиці 3.3. видно, що динаміка всіх показників прогресивна, кількість торговців за останні 5 років зросла на 3 млн. 600 тис., об'єм торгівлі на 3 млрд. 411 млн. £, середня кількість угод збільшилась на 182443 шт., середній об'єм торгів збільшився на 171 млн. £.

Рис. 3.1. Динаміка торговців на Лондонській фондовій біржі за останні 5 років [71; 72; 73; 74].

Приріст торговців з 2010 по 2012 рік становив 1 млн., але у 2013 стрімко знизився аж на 2 млн. і становив 12 млн., у 2014 році зростання набувало ще більших обертів ніж минулі роки і кількість торговців на кінець лютого 2014 року становила 16 млн.

Рис. 3.2. Динаміка об'єму торгівлі на Лондонській біржі у 2010-2014 роках [71; 72; 73; 74].

Графік показує спад об'єму торгівлі з лютого 2010 по лютий 2012 року. Оскільки з графіка 3.1. видно, що кількість торговців зростала, а об'єм знижувався, можна зробити висновок, що ціна угод стала нижчою. У лютому 2014 року ситуація знову покращилась, об'єм торгівлі зріс до 105 млрд. £.

Оскільки капіталізація компанії є одним із найвагоміших факторів для проходження на ринок, вона була взята за основу для виділення перших 15 лідерів на лондонській фондовій біржі (таблиця 3.4).

Табл.3.4. Компанії-лідери лондонської фондової біржі за показником капіталізації [74].

Компанія

Сектор

Галузь

Ринок

Капіталізація

ROYAL DUTCH SHELL

Нафта і газ

Нафта і газ

Основний ринок

144 764,51

JPMORGAN CHASE & CO

Банки

Банки

Основний ринок

132 902,03

TOYOTA MOTOR CORP

Автомобілі і комплектуючі

Автомобілі

Основний ринок

124 988,55

HSBC HLDGS

Банки

Банки

Основний ринок

117 590,67

GENERAL ELECTRIC CO.

Основна промисловість

Індустрія послуг

Основний ринок

115 936,08

BP

Нафта і газ

Нафта і газ

Основний ринок

93 601,68

TOTAL SA

Нафта і газ

Нафта і газ

Основний ринок

92 320,25

BANK OF AMERICA CORP

Банки

Банки

Основний ринок

87 775,17

SCHLUMBERGER

Обладнання для нафти, послуги і постачання

Обладнання для нафти та послуги

Основний ринок

80 128,11

GLAXOSMITHKLINE

Фармацевтика і біотехнологія

Фармацевтика

Основний ринок

79 523,35

VODAFONE GROUP

Мобільний зв'язок

Мобільний зв'язок

Основний ринок

71 868,19

SIEMENS AG

Електронне і електричне обладнання

Електронне обладнання

Основний ринок

69 932,86

INTERNATIONAL BUS MACH CORP

Програмне забезпечення і комп'ютерні послуги

Комп'ютерні послуги

Основний ринок

67 236,87

GLENCORE XSTRATA PLC

Видобуток

Важка промисловість

Основний ринок

63 954,85

BANCO SANTANDER SA

Банки

Банки

Основний ринок

62 751,39

Як показує таблиця провідними компаніями є транснаціональні компанії у різних галузях від видобувної до фармацевтичної. Філіали компаній розташовані по всьому світу, компанії належать таким країнам, як США, Великобританія, Німеччина та інші.

3.2. Напрямки розвитку компанії «ТАКС-брокер»

Для здійснення більш ефективної діяльності кожна компанія розробляє тактичні та стратегічні цілі. У цьому підрозділі будуть розглянуті основні стратегічні цілі для «ТАСК-БРОКЕР», які подано на рис.3.3.

Стратегічні цілі «ТАСК-БРОКЕР»

Інтернет-трейдинг

Кваліфікаційні курси

Вихід на міжнародний ринок

Збільшення кількості працівників у підрозділах

Рис. 3.3. Основні стратегічні цілі «ТАСК-БРОКЕР».

Першою стратегічною ціллю є інтернет-трейдинг. Останнім часом інтернет-трейдинг  отримав дуже широке поширення. Це викликано тим, що завдяки повсюдному проникненню інтернету серед приватного сектора населення, доступ до торгів на біржі став цілком реальний навіть самим нижчим верствам населення. А з розвитком мобільного зв'язку, з'явилася можливість торгувати не тільки зі стаціонарних точок, а й з переносних пристроїв зв'язку комунікаторів, ноутбуків з модемом тощо.

Інтернет-торгівля на фондовому ринку України ведеться через онлайн брокера – професійного учасника фондового ринку з ліцензією на брокерську діяльність (торгівця цінними паперами), який має відповідне програмне забезпечення. Он-лайн брокер це є зв'язкова ланка між трейдером та фондовою площадкою (біржею). Он-лайн брокер надає можливість зв'язку з біржею завдяки програмному забезпеченню. [80]

Інтернет-трейдинг зручний для того, щоб не залежати від певного місця і часу - торгувати на біржі онлайн можна з будь-якої точки планети.

Інтернет-трейдинг має кілька сильних аргументів на свою користь:

1.Прийнятна вартість операцій купівлі-продажу, а отже більший попит з боку клієнтів.

2.Висока ліквідність.

3.Прозорість угод і низькі спреди (різниця між кращими цінами покупки і продажу в один і той же момент часу на який-небудь актив (акції, ф'ючерси, опціони).

4.Швидке відкриття рахунку при мінімальному стартовому капіталі. Це приваблива умова для фізичних осіб, які не мають великих заощаджень [79; 81].

Торгівля здійснюється за допомогою клієнтського терміналу брокерської системи. Брокерська система повинна бути сертифікована на біржі. Доступ до брокерської системи надає обраний онлайн-брокер, який є членом біржі.

 Торгівля цінними паперами здійснюється на ринку заявок біржі, з попереднім блокуванням активів цінних паперів або грошових коштів. Розрахунки за угодами здійснюється у день укладання угоди.

«ТАСК-БРОКЕР» хоче створити інтернет-трейдинг, тому що він може забезпечити:

1.Високу прибутковість. Інвестиції в акції вважаються кращим інструментом, що дозволяє не тільки уникнути наслідків інфляції, а й примножити заощадження. В Україні середньорічне зростання фондового ринку з 2000 року становить близько 30 %, що вище рівня інфляції, а також відсотків за банківським депозитом.

2.Швидкість. Інтернет - трейдинг надає можливість самостійно і оперативно виставляти заявки з купівлі-продажу акцій на біржу за допомогою торгового терміналу. Моментальне надходження заявок на біржу дозволяє проводити торгові операції з високою швидкістю і відстежувати динаміку інвестиційного портфеля в режимі реального часу через інтернет.

3.Інформативність. За допомогою торгового терміналу можна отримати повний обсяг біржової інформації (динаміка цін, графіки, обсяги торгів тощо), що дозволяє приймати продумані і виважені рішення.

4.Свобода вибору. Самостійно можна обрати стратегію торгівлі (довготермінову, середньострокову або всередині дня), а також об'єкт інвестицій (акції) і обсяг, який буде вказаний у позиції. На основі аналітичної інформації, що надається можна вибрати перспективні напрямки інвестицій.

5.Контроль. Власником рахунку є тільки та особа, на яку був зареєстрований торговий рахунок, що дозволяє здійснювати контроль над відкритими позиціями і грошовими потоками .

6.Доступність. Величина початкового капіталу, необхідного для торгівлі на фондовому ринку, невелика. Починаючи з 5000 грн., можна стати повноцінним учасником біржових торгів, при цьому гнучкі тарифні плани роблять комісійні витрати мінімальними.

Ще одним напрямком розвитку «ТАСК-БРОКЕР» вбачає курси для новачків та курси для фахівців.

Новачкам потрібно пройти навчання, щоб отримати уявлення про те, що таке ринок цінних паперів і як на ньому слід працювати. На курсах та семінарах будуть розглядатися базові питання, які ляжуть в основу для торгівлі на пробних рахунках та закладуть основу для подальшого вивчення ринку. Крім того, вони зможуть скористатися навчальною літературою, яку пишуть провідні аналітики.

Кваліфікаційні курси фахівців з питань торгівлі цінними паперами будуть включати такі питання:

1.Правове регулювання діяльності з торгівлі цінними паперами в Україні.

2.Фондовий ринок в Україні.

3.Державне регулювання фондового ринку.

4.Цінні папери та їх класифікація.

5.Пайові та боргові цінні папери і порядок їх випуску.

6.Іпотечні цінні папери в Україні; - похідні (деривативи).

7.Учасники фондового ринку в Україні.

8.Національна депозитарна система України.

9.Акціонерні товариства на фондовому ринку України.

10.Організація торгівлі на фондовому ринку.

11.Контрольно-ревізійна діяльність та правозастосування на фондовому ринку .

12.Антимонопольне законодавство на фондовому ринку.

13.Бухгалтерський облік операцій з цінними паперами та їх оподаткування.

14.Виконання вимог законодавства щодо надання клієнту інформації. 

15.Інформаційні технології на фондовому ринку.

Потреба «ТАСК-БРОКЕР» в підвищенні кваліфікації її співробітників обумовлена: змінами зовнішнього і внутрішнього середовища, удосконаленням процесу управління, внесенням змін до законодавства час від часу.

Конкретними завданнями підвищення кваліфікації є:

1.Забезпечення ефективного виконання нових завдань.

2.Підвищення гнучкості управління і придатності до інновацій.

3.Просування фінансових послуг на нові ринки.

Спеціальний курс буде проводитись для підвищення кваліфікації самих же співробітників, але може надаватись і стороннім особам та буде розглядати такі питання: 

1.Регулювання діяльності торговців цінними паперами. 

Правила здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, діяльності з управління цінними паперами. Розрахунок торговцями цінними паперами показників ліквідності, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку.

Вимоги до договорів, що укладаються торговцем цінними паперами за видами діяльності. Обов’язки торговців цінними паперами при здійсненні операцій з цінними паперами. Вимоги до організації торговцем внутрішнього обліку операцій з цінними паперами.

Організація первинного обліку діяльності торговців цінними паперами. Здійснення внутрішнього обліку грошових коштів, цінних паперів, зобов’язань торговця цінними паперами та його клієнтів.

Вимоги Комісії щодо порядку складання та надання адміністративних даних щодо діяльності торговців цінними паперами. Складання адміністративних даних торговцями цінними паперами в електронному вигляді.

2.Особливості торгівлі різними видами цінних паперів. 

Особливості здійснення торговцями цінних паперів операцій з пайовими цінними паперами, борговими цінними паперами, іпотечними цінними паперами, іншими цінними паперами.Надання торговцями цінних паперів інформаційно-консультативних послуг щодо обігу цінних паперів.

3.Фінансові обчислення; - оцінка вартості цінних паперів. 

Вартість грошей у часі. Прості та складні проценти. Теперішня та майбутня вартість. Рента. Ануїтет. Приведена вартість ануїтету. Фінансові розрахунки з використанням формул ануїтету. Оцінка доцільності інвестування. Чиста теперішня вартість. Внутрішня норма доходності.

4.Практичні аспекти торгівлі цінними паперами в Україні. 

Поняття фундаментального аналізу. Поняття ризику. Фінансові ризики. Ризик і дохід на фінансовому ринку. Оцінка вартості акцій. Ринкові коефіцієнти. Оцінка вартості облігацій. Оцінка вартості похідних цінних паперів. Поняття технічного аналізу.

5.Інформаційні технології здійснення діяльності торговців цінними паперами. 

Міжнародні інформаційні системи. Використання торговцями програмного забезпечення організаторів торгівлі цінними паперами. Програмне забезпечення прийняття рішення. Сучасні програмно-технічні засоби для забезпечення виконання операцій з цінними паперами. Практичні особливості роботи з програмними продуктами для торговців цінними паперами. Технічне та програмне забезпечення бек-офісу торговця цінними паперами. Основні характеристики операційних систем, систем управління базами даних. Використання Інтернет-технологій в діяльності торговців цінними паперами.

Третьою ціллю для «ТАСК-БРОКЕР» є вихід на міжнародний ринок. Мотивами для виходу на міжнародний ринок є, такі міркування керівництва компанії:

1.Необхідність підтримки і розвитку іміджу «ТАСК-БРОКЕР».

2. На міжнародних ринках сприятливіші умови для здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами. Налагоджений ринок, більше різноманіття фінансових інструментів і більші можливості населення для інвестування в фондовий ринок, а саме вищі доходи та більша довіра до фінансових інститутів.

Цілі «ТАСК-БРОКЕР» на міжнародному ринку:

1.Забезпечення рентабельності та фінансової стійкості компанії на ринку. В Україні компанія продовжує свою діяльність тільки за рахунок внесення додаткового капіталу самими акціонерами. За часів кризи ринок став нестабільний та інвестицій у цінні папери поменшало. За кордоном кращий інвестиційний клімат, та за наявних ресурсів можна досягти кращого результату.

2.Розширення ринків, які зацікавлені у фінансових послугах.

3. Завоювання частки ринку протягом 10 років.

Для цього «ТАСК-БРОКЕР» розробляє такі заходи:

1.Активний вихід на ринок - проведення промо-кампанії у зв'язку зі створенням мережі.

2.Проведення рекламної кампанії.

3.Вироблення гнучкої системи знижок для перших клієнтів, для повторних замовлень або великих замовлень.

4. Впровадження унікальної пропозиції порівняно з іншими компаніями.

У зв'язку з плануванням вийти на міжнародний ринок компанія планує збільшити кількість персоналу, а саме у підрозділи: продажів, розрахунків, торговельних операцій та інформаційно-аналітичний відділ. Ця стратегічна ціль подана нижче на рис.3.4.

Збільшення кількості працівників

Відділ продажів

Відділ торгових операцій

Розрахунковий відділ

Інформаційно-аналітичний відділ

Рис.3.4. Збільшення кількості працівників у підрозділи компанії «ТАСК-БРОКЕР».

1.Відділ продажів – підрозділ торговця, що виконує презентаційні функції, наприклад, консультації, укладання угоди з цінними паперами відкриття клієнту рахунку у цінних паперах.

Збільшення чисельності працівників у цьому підрозділі буде необхідне у зв'язку зі зростанням потреб у отриманні дивідендів, надання інформації клієнту про стан рахунку у цінних паперах, наприклад, виписка про залишки чи виписка про обіг, уточнення умов угоди з клієнтом та інші.

2.Відділ розрахунків – підрозділ торговця, що виконує обслуговуючі розрахункові функції, супроводжує виконання угоди з цінними паперами. До компетенції цього підрозділу також можуть включатися функції юридичного супроводження угод з цінними паперами, отримання підписаної угоди, реєстрація угоди, заведення карток обліку, згідно чинного законодавства, перереєстрація прав власності і надання розпоряджень депозитарним установам, контроль за виконанням угоди, доручення трейд-офісу та бухгалтерії про здійснення операцій з цінними паперами чи про оплату, звірка з депозитарною установою та бухгалтерією стану рахунків клієнтів у цінних паперах, ведення внутрішніх документів у цінних паперах, звітність перед організаторами торгівлі, акціонерами, ведення фінансового моніторингу.

Тому збільшення його є необхідним, оскільки зі збільшенням обсягів угод і клієнтів збільшаться і об'єми усіх цих функцій.

3.Відділ торговельних операцій – підрозділ торговця цінними паперами, що здійснює операції на біржовому та позабіржовому ринках, підготовку звіту про виконання угоди і подання його до контролюючих органів.

Збільшення обсягів операцій на біржовому та позабіржовому ринках, підготовка звітів про виконання угод і подання його до контролюючих органів буде потребувати більшої кількості спеціалістів.

4.Інформаційно-аналітичний відділ – підрозділ торговця цінними паперами, що проводить аналітику та прогнозування поведінки фінансових інструментів, консалтинг для емітентів та торговців на ринку, написання бізнес-планів, управління портфелем цінних паперів, як своїх, так і клієнтських, інвестиційна діяльність, ведення баз даних клієнтів, цінних паперів, галузей, емітентів.

Основна мета збільшити інформаційно-аналітичний відділ здійснювати аналітику не тільки на українському, а і на російському ринку, прогнозувати поведінку більшої кількості фінансових інструментів, консультувати емітентів різних держав.

3. 3. Шляхи удосконалення діяльності торговців цінними паперами на фінансовому ринку України

Вирішення проблем інформаційних потоків між торговцем і користувачами інформацією:

1) Створення надійного інтернет - зв’язку для уникнення:

а) Ненадсилання звітності до НКЦПФР, НДУ.

б) Припинення роботи в торговельному терміналі біржі.

в) Порушення процес переговорів торговця з контрагентами на позабіржовому ринку або біржовому ринку котирувань.

г) Порушення процесу функціонування системи інтернет-банкінгу та інтернет-клірингу, що забезпечує роботу депозитарної системи.

д) Порушення процесу отримання інформації від біржі, що формується за результатами торговельного дня.

е) Порушення процесу надання торговцем своїм клієнтам послуги з інтернет-трейдингу.

2) Своєчасне оновлення програмного забезпечення, яке застосовується в роботі торговця і за допомогою якого відбувається інформаційний обмін між ним та іншими суб’єктами. Складена програма повинна відповідати чинним вимогам НКЦПФР.

3) Ознайомлення торговців із новим законодавством, що має супроводжуватись консультаціями та роз’ясненнями для того, щоб бути достатньо кваліфікованими та не порушувати чинне законодавство.

4) Зменшити бюрократію у взаємодії торговця із суб’єктами ринку.

Національний фондовий ринок характеризується низьким рівнем капіталізації, що не сприяє виконанню ним основної функції, пов’язаної з задоволенням потреб підприємств та бюджетів різних рівнів у довгострокових фінансових ресурсах та задоволенням потреб інвесторів у розміщенні ними інвестиційного капіталу.

Така ситуація пов’язана з відсутністю достатньої пропозиції інструментів фондового ринку з прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ризиковості, ліквідності та захищеності, а також відносно незначним обсягом інвестиційного капіталу.[84]

З метою суттєвого розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками необхідно:

1) Створити законодавчу базу для сек’юритизації фінансових активів компаній та забезпечення можливості випуску цінних паперів, забезпеченням виконання зобов’язань емітента за якими будуть його ліквідні фінансові активи, переведення зобов’язань емітента в боргові та пайові цінні папери.

2) Гармонізувати українське законодавство, що регулює діяльність акціонерних товариств, та приведення його у відповідність до законодавства Європейського Союзу у сфері регулювання діяльності компаній.

3) Створити законодавчу базу для формування ринку похідних фінансових інструментів (деривативів), активне запровадження похідних фінансових інструментів при визначенні ринкових цін на базові фондові інструменти, валюту, товари.

4) Удосконалити судову практику вирішення спорів, які виникають з відносин між товариством, його акціонерами та заінтересованими особами.[ 90, с. 306]

З метою створення умов для максимального використання потенціалу біржового ринку необхідно:

1) Зосередити обіг державних цінних паперів на біржовому ринку, створити високоліквідний біржовий ринок ОВДП.

2) Знизити вимоги до фінансових показників емітентів, що обумовлюють допуск цінних паперів у лістинг.

3) Дозволити допуск цінних паперів до біржових торгів з ініціативи маркет-мейкера.

4) Дозволити включення цінних паперів у лістинг за наслідками їх обігу на інших фондових біржах, не вимагаючи регулярних торгів протягом найменше півроку (так званий крос-лістинг).

5) Стимулювати первинне публічне розміщення цінних паперів (IPO) через:

–визначення на законодавчому рівні поняття кваліфікованих інвесторів;

–допуск окремих цінних паперів до лістингу за умови їх розміщення (обігу) виключно через кваліфікованих інвесторів;

–спрощення умов реєстрації випуску та розміщення цінних паперів;

–встановлення вимог до андеррайтерів та маркет-мейкерів. [ 91, с.71]

З метою підвищення інформаційної прозорості фондового ринку необхідно:

1) Забезпечити оперативний доступ зацікавлених осіб до інформації, що розкривається на фондовому ринку.

2) Удосконалити способи поширення інформації на фондовому ринку з використанням сучасних інформаційних технологій.

3) Законодавче встановлення вимог щодо розкриття інформації про осіб, які є реальними власниками (кінцевими бенефіціарами) учасників ринку, що здійснюють розкриття інформації на фондовому ринку.

4) Поширити вимоги щодо розкриття інформації на всіх емітентів цінних паперів та фінансових інструментів, які мають обіг на фондовому ринку, у тому числі іноземних емітентів, які здійснюватимуть пропозицію цінних паперів на території України. [85]

IV. З метою стимулювання участі роздрібних та іноземних інвесторів на фондовому ринку необхідно:

Впровадити механізми, які б забезпечували участь роздрібних інвесторів на фінансовому ринку та захист їх інвестицій, зокрема:

1) Подальший розвиток послуг інтернет-трейдингу як інструмента залучення інвестицій від масового інвестора.

2) Створення компенсаційних механізмів для фізичних осіб – інвесторів на фондовому ринку (компенсаційний фонд, який формується за рахунок внесків професійних учасників ринку цінних паперів, які надають послуги фізичним особам; добровільні компенсаційні системи).

3) Нормативне регулювання порядку надання фінансових послуг роздрібним інвесторам, в першу чергу послуг з підвищеним ризиком (маржинальні та строкові угоди).

4) Формування інституту інвестиційних консультантів (інвестиційних радників).

5) Продаж невеликих пакетів акцій інвестиційно привабливих підприємств роздрібним інвесторам (так звані “народні” ІРО).

6) Створення механізму емісії інвестиційних цінних паперів для роздрібного продажу індивідуальним інвесторам.[87]

Невиконання біржовим ринком своєї головної функції – визначення справедливих цін фінансових інструментів – є найбільшою проблемою українського фондового ринку. Динаміка біржового ринку не відповідає об’єктивним тенденціям і процесам функціонування національної економіки.

Подрібнення незначного біржового сегменту між 10-ма фондовими біржами стримує залучення на фондові біржі емітентів, інвесторів та професійних учасників ринку.

Ринки похідних фінансових інструментів перебувають у зародковому стані через вкрай низьку концентрацію біржової торгівлі товарами, валютою та фінансовими інструментами, які мають бути базовим активом для похідних.

Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного і ефективного функціонування шляхом консолідації біржової системи фондового ринку. Для цього необхідно:

1) Забезпечити адаптацію українського законодавства щодо біржової торгівлі цінними паперами до європейського законодавства, зокрема, вимогам Директиви 2004/39/ЄС щодо ліцензування біржових ринків, регулювання біржового ринку, допуску фінансових інструментів до обігу, призупинення та вилучення фінансових інструментів з обігу, щодо прозорості проведення біржових торгів, а також порядку обслуговування біржових операцій з цінними паперами.

2) Запровадити порядок здійснення публічних первинних розміщень пайових та боргових цінних паперів на фондових біржах з одночасним унесенням їх до лістингу.

3) Запровадити здійснення фондовими біржами постійного моніторингу біржових торгів і встановити відповідальність за справедливе ціноутворення із забезпеченням довготермінового зберігання інформації про біржові торги і протидії маніпулюванню.

4) Забезпечити запровадження біржових технологій, які дозволяють унеможливити торговельні ризики та уникнути збоїв торговельних систем або зупинки обробки біржової інформації.

5) Уніфікувати вимоги до електронних торговельних систем фондових бірж щодо електронного документообігу та форматів документів.

6) Сприяти запровадженню сучасних інформаційних технологій торгів цінними паперами на фондовому ринку, у тому числі з використанням Internet – технологій. [93, с.85]

З метою модернізації системи клірингу та розрахунків за договорами щодо цінних паперів необхідно:

1) Запровадити надійну систему клірингу та розрахунків за договорами щодо цінних паперів.

2) Забезпечити створення електронної інфраструктури для післяторговельної обробки договорів з каналами обміну повідомленнями між торговельними майданчиками, системою звірки (підтвердження) і розрахунково-кліринговим установами.

3) Перевести усі види емісійних цінних паперів з документарної форми існування у бездокументарну форму.

4) Удосконалити механізми клірингу та розрахунків за договорами щодо цінних паперів. [92, с.129]

З метою підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку та якості послуг, що ними надаються необхідно:

1) Сформувати правові засади для функціонування торгівців цінними паперами як первинних дилерів на ринку державних цінних паперів.

2) Запровадити механізми кредитування торгівцями цінних паперів власних клієнтів під час біржової торгівлі цінними паперами.

3) Запровадити законодавчу заборону фізичним особам із недобросовісною репутацією бути власниками та керівниками професійних учасників фондового ринку, а саме торговців цінними паперами.

4) Законодавчо врегулювати питання надання консультаційних послуг щодо цінних паперів на підставі і в межах відповідної ліцензії на провадження певного виду професійної діяльності на фондовому ринку.

5) Вдосконалити методи професійної підготовки фахівців професійних учасників фондового ринку.

6) Законодавчо встановити порядок проведення операцій з продажу пайових та боргових цінних паперів із зобов’язанням зворотного викупу (операцій РЕПО).

7) Запровадити інститут інвестиційного радника з обов’язковою сертифікацією осіб, які здійснюють інвестиційну консультацію.

На даний час спостерігається поширення певних негативних явищ, що пов’язані з недобросовісним і неналежним здійсненням окремими професійними учасниками фондового ринку їх професійної діяльності, що негативно впливає на інвестиційний імідж України та перешкоджає формуванню цивілізованого економічного середовища.

Це потребує вжиття додаткових заходів щодо удосконалення механізмів функціонування ринку цінних паперів в Україні відповідно до міжнародних стандартів та створення ефективної системи регулювання фондового ринку.[86]

Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів шляхом популяризації фондового ринку.

З метою популяризації фондового ринку необхідно:

1) Запровадити порядок широкого інформування громадян про їх права та можливості на фондовому ринку для інвестування особистих заощаджень.

2) Розробити та затвердити типові освітні програми для керівників місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, акціонерних товариств та потенційних емітентів цінних паперів, громадян.

3) Запровадити систематичне відображення у засобах масової інформації освітніх та навчальних програм з питань законодавчого регулювання корпоративного управління, прав та обов’язків акціонерів.

4) Удосконалити систему підготовки спеціалістів, що працюють на ринку цінних паперів.

5) Визначити цільову аудиторію з метою проведення заходів, спрямованих на пропагування серед населення умов та порядку участі громадян у здійсненні правочинів на фондовому ринку, а також розробити методичні рекомендації щодо проведення заходів для кожної з цільових груп.

6) Провести соціологічне опитування та відповідний аналіз отриманих даних з метою виявлення причин відсутності довіри широких верств населення до фондового ринку.

7) Забезпечити підготовку і видання спеціального популярного видання про функціонування фондового ринку та розповсюдження його через інтернет-мережі.

8) Забезпечити створення спеціальної веб сторінки - порталу з питань фондового ринку (про роботу інституційних інвесторів, як купити або продати цінний папір, як отримати дивіденди та ін.).

9) Розробити і реалізувати спеціальні програми за участю провідних науково-дослідних установ та вузів країни щодо методичної підготовки та підвищення кваліфікації працівників територіальних управлінь НКЦПФР.

10) Систематично організовувати та проводити комплексні роз’яснювальні та навчальні заходи щодо діяльності торговців цінними паперами.

11) Започаткувати низку інформаційних заходів для громадян з метою популяризації торгівлі цінними паперами та ліквідації можливої недовіри до неї.

12) Створити розгалужену телефонну мережу “гаряча лінія” для міноритарних акціонерів, які не мають доступу до інтернет-ресурсу, для підвищення інформованості громадян про можливості та ризики інвестування на фондовому ринку.

13) Передбачити на телеканалах України (областей, міст, районів) ефірний час для програм по висвітленню актуальних питань розвитку фондового ринку та корпоративного управління в Україні.

14) Запровадження багаторівневої системи підготовки та перепідгоовки спеціалістів, що працюють на ринку цінних паперів.

15) Розробити цільові тематичні курси лекцій для різних верств та соціальних груп населення (зокрема: “Інвестиції – як заробити?”, “Фондовий ринок для початківців", “Фондовий ринок для професійних учасників”, “Сімейні інвестиції” тощо).

16) Передбачити в якості державного стандарту вищої освіти обов’язкові навчальні курси (предмети) “Ринок цінних паперів” та “Корпоративне право” у вищих навчальних закладах.

17) Передбачити та здійснити заходи по розвитку Навчально-методичного центру НКЦПФР, з метою його технічного переоснащення для забезпечення можливості використання ним найсучасніших освітніх технологій [94, с.147].

З метою удосконалення режиму валютного регулювання операцій з цінними паперами та фінансовими інструментами в Україні необхідно забезпечити:

1) Спрощення порядку здійснення операцій з іноземною валютою резидентами з метою інвестування в іноземні цінні папери відповідно до законодавства України.

2) Врегулювання порядку випуску та обігу валютних деривативів [89, с.261].

Висновки

Розглянувши економічну сутність торговців цінними паперами, інформаційне забезпечення діяльності торговців цінними паперами та оглянувши наукові публікації з питань діяльності торговців цінними паперами, можна сказати, що торговці цінними паперами є невід'ємною частиною фінансового ринку, оскільки вони виконують перерозподільну і страху вальну функції. Тобто завдання торговців цінними паперами полягає в тому, щоб перерозподіляти кошти між галузями і сферами діяльності, страхувати цінові і фінансові ризики за допомогою таких фінансових інструментів як опціони і ф'ючерси.

Як і будь-які суб'єкти фінансового ринку, торговці цінними паперами знаходяться під впливом багатьох факторів. У ході роботи ми з'ясували, що до таких факторів належать загальноекономічні фактори, а саме прискорення або затримка міжнародних розрахунків, інфляція, безробіття та відсоткові ставки. Специфічними і найбільш вагомими факторами для фінансової галузі на даний момент є доходи населення, витрати, заощадження та довіра до фінансових інститутів. До специфічних для певної фірми факторів ми можемо віднести фактори, які пов’язані із конкретною фірмою,а саме річна фінансова звітність.

Для кращого розуміння ролі торговців цінними паперами було з'ясовано, з якими фінансовими інститутами взаємодіють торговці цінними паперами. Ними є фондова біржа, яка забезпечує організацію торгів; органи регулювання, які задають певні правила торгів на ринку, яких повинні дотримуватися його учасники, а саме НКЦПФР, антимонопольний комітет, Міністерство Доходів і Зборів України, державна служба фінансового моніторингу України, НБУ, державна служба статистики України, аудиторські компанії, саморегулівні організації, центральний депозитарій, розрахунковий центр. Учасники, які неопосередковано пов'язані з фінансовим ринком. До таких учасників можна віднести банківські установи, КУА, страхові компанії, рейтингові агентства, навчальні заклади України, ЗМІ.

Здійснення професійної діяльності торговців цінними паперами повинно мати під собою правове підґрунтя. Для торговців цінними паперами основою є такі закони: Закон України " Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні",Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок", Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Закон України "Про господарські товариства". Основними нормативно-правовими актами виступають: Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з торгівлі цінними паперами: Правила (умови ) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу, управління цінними паперами.

Розглянувши публікації різних авторів, можна сказати, що існує безліч класифікацій, але головним залишається те, щоб торговці цінними паперами виконували свої економічні та фінансові функції, які б не суперечили законодавству.

Розглянувши усі законодавчі акти, ми бачимо, що державою визначаються основні 4 види діяльності. Ними є здійснення угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на основі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність). Торгівлю цінними паперами та посередницьку діяльність з випуску цінних паперів (андерайтинг), а також діяльність з управління цінними паперами на фондовому ринку України.

Для дослідження ринку цінних паперів в цілому і для окремих компаній, а саме торгівця цінними паперами «ТАСК-БРОКЕР» у роботі було використано статистичний інструментарій. Об'єктом статистичного дослідження діяльності з торгівлі цінними паперами виступили як і окремі учасники, так і масові явища і процеси, що відбувалися на фондовому ринку за останні 5 років.

Провівши аналіз фондового ринку України, можна сказати, що ринок цінних паперів тільки почав розвиватись. Кількість фінансових інструментів незначна. Серед найбільш популярних фінансових інструментів є акції і облігації. Ринок деривативів перебуває у зародковому стані і показує дуже маленькі обсяги продажів. Звичайно, як і на будь-якому іншому ринку основний об'єм інвестувань у фондовий ринок припадає на резидентів. Основними причинами інвестувань нерезидентів у фондові ринки інших країн, а не України є політична та фінансова нестабільність. Країнами-нерезидентами, які все ж таки інвестують в українські цінні папери є Кіпр, Росія, Нідерланди, Австрія та Швеція. До позабіржових фінансових інструментів на українському ринку можна віднести ощадні (депозитні) сертифікати, заставні цінні папери та іпотечні цінні папери.

Аналізуючи діяльність торговця цінними паперами «ТАСК-БРОКЕР» можна сказати, що всі показники у 2013 році знизились в порівнянні з іншими роками. Це пов'язано з фінансової нестабільністю українського населення, яке не має належного рівня доходів задля фінансування у фондовий ринок. Щодо структури видів діяльності компанії, то різко зросла частка замовлень на брокерське обслуговування і брокерська діяльність зараз складає 48% усієї діяльності, іншу частку займають договори на дилерське обслуговування – 52%.

У даній роботі було досліджено і два іноземних ринки, а саме англійський і американський. Було взято дві провідні світові біржі – лондонську фондову біржу і нью-йоркську. Під час дослідження було виявлено, що основними фінансовими інструментами на американському ринку є євроакції, казначейські цінні папери, ощадні облігації та американські депозитарні розписки. Основними фінансовими інструментами на лондонській фондовій біржі є акції біржового інвестиційного фонду, які повторюють структуру обраного базисного індексу, ЕТР акції, які дозволяють інвесторам отримати товари, валюту і різноманіття інших базових активів, акції іпотечного інвестиційного трасту, варранти, роздрібні облігації та єврооблігації. Звичайно, порівнювати український ринок та зарубіжний просто неможливо. Обсяги та кількість торгівців сягає вершин. Основними компаніями-лідерами виявились Royal dutch shell, Jpmorgan chase & co, Toyota motor corp.

Зважаючи на тенденції українського фондового ринку, досліджувана компанія «ТАСК-БРОКЕР» розробила для себе такі напрямки діяльності. По-перше, перейти до системи інтернет-трейдингу, яка привабить додаткових клієнтів. По-друге, відкрити курси для починаючих та курси для професіоналів, які дозволять краще орієнтуватися у ринкових умовах. По-третє, вийти на міжнародний ринок, що є хорошим поштовхом для становлення хорошого іміджу та привабить більше клієнтів за таких же ресурсів, оскільки іноземні ринки більш розвинуті.

Зважаючи, на все вище сказане для розвитку українського фондового ринку, а значить і для успішної діяльності торговців цінними паперами потрібно здійснити такі кроки. По-перше, створити законодавчу базу для формування ринку похідних фінансових інструментів (деривативів). По-друге, удосконалити судову практику вирішення спорів, які виникають з відносин між товариством, його акціонерами та заінтересованими особами. По-третє, забезпечити оперативний доступ зацікавлених осіб до інформації, що розкривається на фондовому ринку. По-четверте, удосконалити способи поширення інформації на фондовому ринку з використанням сучасних інформаційних технологій. По-п'яте, сформувати інститут інвестиційних консультантів (інвестиційних радників). По-шосте, запровадити механізми кредитування торгівцями цінних паперів власних клієнтів під час біржової торгівлі цінними паперами. По-сьоме, забезпечити підготовку і видання спеціального популярного видання про функціонування фондового ринку та розповсюдження його через інтернет-мережі.

Список використаної літератури:

1.Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 01.01.2014 року із змінами, підстава ( 5080-17 ).

2. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон

України від 19 квітня 2014 року із змінами, підстава ( 1170-18 ).

3.Герасимчук З.В., Подеря-Масюк Ю.А. Інфраструктура фінансового ринку

// Економічні науки: Зб. наук. праць Луцького нац. технічного ун-ту.– Серія: Фінанси.– 2009.– №5, Ч. 2. – С. 34.

4. Габов А.В. Ценные бумаги : Вопросы теории и практики / А.В. Габов. – Вид. центр “Мрія” : , 2011. – 876 с.

5. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посібник. – К.: Знання – Пресс, 2010. – 535 с.

6. Луцишин З. О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації.– К.: Вид. центр “Друк”, 2010.– 529 с.

7. Луцишин З. О. Формування глобальної фінансової архітектури світового господарства: Дис.д-ра екон. наук.– К., 2011.– 529 с.

8. Оскольський В. В. Ринок цінних паперів України: погляд через призму діяльності Української фондової біржі.– К.: УФБ, 2011.– 216 с.

9. Кузнєцова Н.С. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування / Н.С. Кузнєцова, І.Р. Назарчук – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 526 с.

10. Васенев К. Анализ информационных потоков на рынке ценных бумаг/ К. Васенев //– 2012. – № 3. – С. 40-44.

11. Садовников В.И. Проблемы потоков информации на рынке ценных бумаг/ В.И. Садовников, П.Л. Эпштейн. – М. : Энергия, 2010. – 240 с.

12. Ui Т. Прозорість та ліквідність на ринках цінних паперів [Електронний ресурс] / Т. Ui. - Режим доступу: http:// Www.bis.org/publ/cgfs11ui.pdf

13. Бороздин П.Ю. Ценные бумаги и фондовый рынок: Учебное пособие / П.Ю.Бороздин. – М.: Ин-т экономики и права, 2009. – 312с.

14. Лысенков Ю.М.. Рынок ценных бумаг. Основные понятия и термины / Ю.М.Лысенков, Н.В.Фетюхина. – К.: Киев. ин-т банкиров „Украина”, 2011. – 378с.

15. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник / О.Мозговий. – 2010 . – 316с. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://6201.org.ua/load/71-1-0-367.

16. Павлов В.І. Ринок цінних паперів: Курс лекцій / В.І.Павлов, І.В.Кривов’язюк. – Луцьк: Надстир’я, 2009. –342с.

17. Мендрул О.Г. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч.посібник / О.Г.Мендрул, І.А.Павленко. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: КРОК,2009. – 156с.

18. Павлов В.І. Ринок цінних паперів в умовах приватизації: регіональний аспект: Монографія / В.І.Павлов, І.В. Кривов’язюк. – Луцьк: Надстир’я, 2012. –160с.

19. А. В. Калини, А.А. Кощєєва, В.В. Корнєєва «Ринок цінних паперів» / 2-видання, Київ -2010р., с.158.

20. С.Я. Лапішко – «Завдання і функції інфраструктури ринку цінних паперів» – Луцьк - 2013р, 156 с.

21. Резникова В. В., Кологойда А. В – "Види посередницької діяльності на фондовому ринку", Київ – 2012р, № 14, С.23-25.

22. Попова А.В – "Фінансові посередники на фондовому ринку", Київ – 2012р, 190 с.

23. В. М. Петров "Введення в ринок цінних паперів"– К: А. Л. Д.– 2011р., 245 с.

24. Горинська О.Б. – «Цінні папери та фондовий ринок» – К: ВІРА - 2012 р., 353 с.

25.  Статистика - Опря А.Т., Галиць О.В., Львів – 2010р.,с.148.

26. "Статистика" с. С. Герасименко, Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С. С. Герасименка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КРОК, 2012. - 467 с.

27. Божко Т.М. Фінансова статистика: Практикум . – Луцьк , 2009 . - 214 с.

28.Гусаров В.М. Статистика : Навч посібник для вузів. - М. : ЮНІТ- ДАНА , 2013 . - 463 с.

29 . Єлісєєва І.І. , Юзбашев М.М. Загальна теорія статистики . - М. : Фінанси і статистика, 2008 . - 656 с.

30.Іода Є.В. , Герасимов Б.І. Статистика : Навч. посібник / Під загальною ред. Є.В. Йоду . – Ужгород: Вид-во «День», 2011 . - 204 с.

31 . Кошовий О.С. Основи статистики . – Чернівці , 2010 . - 166 с.

32.Салін В.Н., Шпаковська Є.П. Соціально-економічна статистика: Підручник. - М.: МАУП , 2010 . - 461 с.

33. Курс соціально-економічної статистики / За ред. М.Г. Назарова. - М.: ЮНІТ- ДАНА , 2009 . - 771 с.

34.Загальна теорія статистики: Стат. методологія до вивчення комерційної діяльності: Підручник / За ред. А.А. Спіріна, О.Е. Башиной , - М.: 2012.-657 с.

35. Сівелькін В.А. , Кузнєцова В.Є. Статистичний аналіз структури соціально -економічних процесів і явищ: Навчальний посібник. – Новгород-Волинський:, 2011 . - 199 с.

36.Абраменко О.Г. – Статистика. Абсолютні величини.: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2010. — 490 с.

37.Адамчук Б.Р. – Теоретична статистика. К.: НАУ, 2010. — 272 с.

38.Маковійчук Д.А – Статистичний аналіз та методологія– К.: Арістей, 2011.– 386 с.

39.Теплицький О.О. – Статистика та ряди динаміки: Навчальний посібник. – Львів, 2013. – 384 с.

40.Річний звіт ДКЦПФР 2008, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual

41. Річний звіт ДКЦПФР 2009, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual

42. Річний звіт ДКЦПФР 2010, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual

43. Річний звіт ДКЦПФР 2011, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual

44. Річний звіт НКЦПФР 2012, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual

45.Річний звіт «Рюрік» 2011, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://rurik.com.ua/documents/research/ annual review 2011.pdf

46. Річний звіт «Рюрік» 2012, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://rurik.com.ua/documents/research/ annual review 2012.pdf

47.Аналітичні дані НКЦПФР за січень-грудень 2013 року, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/fund/analytics

48.Еванс Д. – Цінні папери у сучасному світі – Лондон, 2012 р., 342 с.

49.Pruitt J. – Казначейські облігації, як вид цінних паперів – // Йорк, 2011 р., 265 с.

50.Sawyer O. – Американські депозитарні розписки. Теоретичні основи //Кембридж, – 2011 р.- 488 с.

51.Кросс Л. – "Похідні цінні папери. Курс для починаючих". – Лондон – 2013 р.- 236 с.

52.Фланаган Дж. – Інфляція. Які цінні папери слід обирати? – 2009 р., 157 с.

53.Костелл Б. – Облігації – новітній погляд на звичні речі. – Чикаго, 2010 р.- 236 с.

54.Lyon F.- Акції як засіб впевненості в майбутньому. –2011р., – 190 с.

55.Ланкастер К. – «Фондовий ринок Нью-Йорка», Нью-Йорк, 2009 р., 186 с.

56.Блевінс Р. - "Ринок капіталів або нью-йоркська фондова біржа" – 2011 р. , 363 с.

57.Медіна О. – Інвестиції в акції.// Лондон, 2012р., – 128 с.

58.Hale R. – Основи хеджування ризику. Варранти. – Бостон, 2012 р., - 376 с.

59.Дейвіс Д. – « Єврооблігації – ринок, що немає меж» // Оксфорд, 2013 р. – 214 с.

60.Чепмен Х. -"Провідні біржі світу. Лондонська фондова біржа"// 2011. р – 253 с.

61.Ворд М. – Фондовий ринок і біржова справа.- Лондон -2012 р. – 376 с.

62.Флінн К. – Дохід та прибутковість. Лондонська біжа. // 2011 р. , 164 с.

63.Dunn R. «Торгівля на світових ринках» - 2010р. , 226 с.

64.Майєр П. -"Як потрапити на фондову біржу?"// 2013 р. ,179 с.

65.Sheehan L. – Основи біржової справи. – Кембридж -2011 р., 581 с.

66.Берд П. – Хеджування. Види цінних паперів. // 2012 р.- 243 с.

67.Вейд А. – «Інвестиції. Фактори успіху». – Лондон, 2012 р., - 259 с.

68.Річний звіт NYSE 2010, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nyx.com/our-reports

69. Річний звіт NYSE 2011, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nyx.com/our-reports

70. Річний звіт NYSE 2012, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nyx.com/our-reports

71.Річний звіт LSE 2010, [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.lseg.com/sites/default/files/content/documents/lseg-annual-report-2010.pdf

72. Річний звіт LSE 2011, [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.lseg.com/sites/default/files/content/documents/lseg-annual-report-2011.pdf

73. Річний звіт LSE 2012, [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.lseg.com/sites/default/files/content/documents/lseg-annual-report-2012.pdf

74. Річний звіт LSE 2013, [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.lseg.com/sites/default/files/content/documents/lseg-annual-report-2013.pdf

75. Kolb R. Інвестиції. Цінні папери. – 2010р., 164 с.

76. Block S., Hirt S. Основи ринку цінних паперів. – 2011р., 348 с.

77. Shapiro A. Сучасний ринок цінних паперів.– 2012р. 416 с.

78. Robinson. R. Регулювання ринку цінних паперів у США. – 2010р. 570 с.

79. Андрійчук. О.Г. Засоби зв'язку на фондових і товарних біржах. -2011р. 315 с.

80. Павличко. Д.М. Інтернет-трейдинг як спосіб управління інвестиціями. -2012р., 163с.

81. Яровець. Р.О. Інтернет-трейдинг – сучасна технологія для приватного інвестора. – 2011р. - №5.,С. 46-49.

82. Долішня М. Проблеми розвитку ринку цінних паперів в Україні. – 2011р. - №4. - С.180 -185.

83. Чернишук В.Р., Данькевич А.П. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи // Фінанси України. – 2012. - №8. – С.96 -103.

84. Барановський О. Ринок цінних паперів в Україні: стан, проблеми, перспективи. - 2013. - № 6. - C. 14-22.

85. Кондрашихін А. Актуальні проблеми економіки. Ринок цінних паперів. - 2012. - № 3. - С.34-38.

86. Лепейко Т. Проблеми професійних учасників ринку цінних паперів в Україні. - 2010. - № 4. - C. 11-14.

87. Назарчук М. Про заходи щодо розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні //Економіка України. - 2011. - № 12. - C. 19-24.

88. Попов В. Проблеми ринку цінних паперів за ринкової економіки //Фінанси України. - 2012. - № 8. - C. 118-122.

89.Коряк.В.Л. Проблеми державного та валютного регулювання ринку цінних паперів в Україні.– 2011р., 278 с.

90.Балицький Д.М. – Проблеми ліквідності фінансового ринку України// К, 2009 р. - 544 с.

91.Донець А.В. – Недоліки використання біржового потенціалу, Суми, 2012. – 242 с.

92.Жуковський К.Т. – Методи вдосконалення ринку цінних паперів // К: 2010 р.- с.276.

93.Петрушевич М.Б. – Ринкова інфраструктура. Шляхи розвитку., Чернігів 2011 р., 382 с.

94.Янко Н.А. – « Проблеми державного регулювання ринку цінних паперів»: Підручник. — 2 вид., перероб. і доп. — К.: КНТЄУ, 2012 р. — 273 с.

95.Офіційний сайт НКЦПФР, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// http://www.nssmc.gov.ua/activities/regulator

96.Офіційний сайт Української біржі, [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.ux.ua/

97.Офіційний сайт ПФТС, [Електронний ресурс] – Режим доступу:www.pfts.com/

98.Офіційний сайт «ТАСК-БРОКЕР», [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://task.com.ua/

99.Офіційний сайт лондонської фондової біржі, [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.londonstockexchange.com/

100. Офіційний сайт нью-йоркської фондової біржі, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nyse.nyx.com

101.Офіційний сайт Bloomberg, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bloomberg.com/

102. Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами затв. рішенням НКЦПФР від 12.12.2006 № 1449 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0052-07

Потенційні клієнти

НКЦПФР

Державний реєстратор

ДПС України

Фондові біржі

Банківські установи

Страхові компанії

КУА

Конкуренти: торговці цінними паперами, депозитарні установи (діяльність торговця може поєднуватися з діяльністю депозитарної установи)

Рейтингові агентства

Аудиторські компанії

ЗМІ

СРО (АУФТ, ПАРД, ФП)

Центральний депозитарій

(ПАТ «НДУ»)

ПАТ «Розрахунковий центр»

Встановити відповідність торговця Ліцензійним умовам (для отримання ним ліцензії)

Проведення сертифікації осіб, які здійснюють проф.діяльність на фондовому ринку України

Контроль за дотриманням торговцем положень чинного законодавства

Отримання регулярної (місячна, квартальна) і нерегулярної звітності

Отримання інформації про торговця для складання Державного реєстру фін. установ на фондовому ринку

Контроль за своєчасністю і повнотою сплати торговцем податків та інших обов’язкових платежів до бюджету України, а також за виконанням ним функцій податкового агента

Контроль за дотриманням торговцем-членом фондової біржі Правил фондової біржі

Отримання інформації про торговця як клієнта банку (платоспроможність, репутація )

Отримання інформації про торговця як клієнта банку-депозитарної установи

Отримання інформації про торговця як потенційного та існуючого клієнта страховика (деякі ризики, що супроводжують діяльність торговця, можуть бути застраховані страховиком)

НБУ

Антимонопольний комітет

Державна служба фінансового моніторингу України

Навчальні заклади України

Отримання інформації про торговця як учасника відносин між КУА та її інвесторами (торговець може приймати участь у процедурі вступу інвестора до ІСІ та викупу цінних паперів)

Визначення власної конкурентної позиції на ринку фінансових послуг

Застосування неекономічних методів в конкурентній боротьбі

Отримання інформації про торговця для складання рейтингів та рентингів

Отримання інформації про торговця як клієнта аудитора (складання аудиторського висновку)

Отримання інформації про торговця для оприлюднення її широкому колу користувачів

Контроль за відповідністю діяльності торговця Правилам СРО

Отримання регулярної і нерегулярної звітності торговця

Отримання інформації про торговця як про клієнта депозитарію (торговець, який має ліцензію депозитарної установи, підписує з ЦД депозитарний договір)

Отримання інформації про торговця як учасника клірингу, який відкриває у РЦ власний кліринговий рахунок та клірингові субрахунки для своїх клієнтів

Обрати надійного постачальника послуг на фондовому ринку, який швидко, професійно та недорого виконає свою роботу на замовлення клієнта

Існуючі клієнти

Контроль за якістю виконання торговцем обов’язків та його фінансовою надійсністю

Ознайомлення з новаціями в діяльності торговця

Встановлення відповідності діяльності торговця антимонопольному законодавству України

Користувачі інформацією

Отримання інформації про торговця як юридичну особу для ведення Держ.реєстру юр.осіб і ФОП

Контроль за дотриманням торговцем Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму»

Отримання інформації для видачі Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також з’ясування інформації про діяльність торговця з нерезидентами (звітність)

Навчання посадових осіб торговця для отриманням ними сертифікату НКЦПФР (стосується лише навчальних закладів, з якими НКЦПФР уклала договори про співробітництво щодо навчання фахівців з питань фондового ринку)

Державна служба статистики України

Отримання інформації про торговця для складання статистичних даних різної тематики

Отримання інформації про торговця для ведення Єдиного держ.реєстру підпр-в, орган-й Укр.

Мета отримання інформації

Додаток А

потреби

Додаток Б

Рис.1.7.Модель національного ринку цінних паперів як відкритої системи.

1 – фінансування розвитку емітентів, обов’язки та відповідальність за випуск цінних паперів;

2 – реалізація інтересів інвесторів, фінансові ризики;

3 – отримання доходу, фінансових активів;

4 – надання інвестиційних ресурсів;

5 – фінансові зобов’язання, дохід;

6 – реалізація інтересів;

7 – інвестори отримують визначення, гарантування прав та захист інтересів; держава –податки від доходів;

8 – емітенти отримують норми та правила діяльності, реєстрацію, контроль за

діяльністю через регулярне подання інформації регулятору; держава –податки від доходів та інформацію про діяльність;

9 – інфраструктурні учасники ринку отримують ліцензування, правила та нагляд за діяльністю; держава – податки.

Додаток Д

Напрями удосконалення діяльності торговців цінними паперами в Україні

Вирішення загальнодержавних проблем (тобто тих, які негативно впливають на діяльність всіх торговців) у різних сферах

Вирішення проблем окремого

торговця цінними паперами

ТОВ «ТАСК-брокер»

Депозитарна система

Податкова система

Сфера ліцензування діяльності торговців

Система фінансового моніторингу

Система держаної реєстрації юридичних осіб

Система валютного регулювання

Система захисту споживачів на фондовому ринку (створення ФГІ)

Збалансування навантаження окремих працівників

Вихід на ринок послуг з інтернет-трейдингу

Вихід на ринок Forex

Надання послуг з торгівлі на зарубіжних ринках

Збереження наявних стратегічних клієнтів та залучення нових

Рис. Напрями удосконалення діяльності торговців цінними паперами в

Україні [складено автором]

Додаток В

Рис.В Види діяльності торгівців цінними паперами в Україні

Джерело: складено за [102]

Додаток Г